Утворена 4 грудня 1939 року
Площа - 13,8 тис. кв. км, 2,3 % території України, 23 місце серед її областей
Адміністративний центр - м. Тернопіль
Територія - 37,6 кв. км
Населення міста – 218,0 тис. жителів
Кількість адміністративних районів - 17
Міст - 18, у тому числі міст обласного підпорядкування - 1
Найбільші міста області: Тернопіль, Чортків, Кременець, Бережани, Теребовля, Бучач
Селищ міського типу - 17
Сільських поселень - 1 023
Кількість населення - 1 090,9 тис. жителів (на 1.08.09 р.)
Густота населення – 79,1 жителів на 1 кв. км
Міське: 474,0 тис. жителів
Сільське: 616,9 тис. жителів
Національний склад: українці – 97,8%, росіяни – 1,2%, поляки - 0,3%
Лежить в західній частині України на Поділлі. Більша частина області лежить у межах Подільської височини, а північно-західна її частина – в межах рівнини Малого Полісся. Загальний нахил поверхні – з півночі на південь. На крайньому північному заході поверхня низовинна пологохвиляста, на ній трапляються останці осадочних порід (210-250 м). З північного заходу на південний схід центральну частину області перетинають Товтри (ширина 6-12 км, висота 380-400 м). Поверхня Придністров'я (120-170 м) пологохвиляста, лесова, глибоко розчленована каньйоноподібними долинами річок, балками та ярами. На південному сході – карстові форми рельєфу (печери). Тернопільська область багата на нерудні корисні копалини (понад 300 родовищ): вапняки, крейду, мергель, гіпс, кварцові піски, цегельно-черепичні глини та інші будівельні матеріали. Паливні ресурси представлені незначними запасами бурого вугілля та торфу. Є джерела мінеральних вод. Клімат помірно-континентальний з м'якою зимою (-4,5°, -5,5° у січні) та теплим, вологим літом (+18°, +19° у липні). Опадів 600-800 мм (північний захід і схід), 520-550 мм (південний схід) на рік. На території області 120 річок завдовжки понад 10 км кожна. Вони належать до басейну Дністра (Золота Липа, Коропець, Стрипа, Серет, Збруч, Нічлава) та Прип'яті (Горинь, Іква, Вілія). Є 14 водосховищ і 246 ставків. Ґрунти переважають ясно-сірі, темно-сірі опідзолені (51%) та чорноземи опідзолені, чорноземи типові малогумусні. Природна рослинність займає близько 19% території, з них: лучна – 7%, 1,2% – болотна. Площа лісів становить 158,8 тис. га (граб, дуб, бук, липа, на півночі – сосна, береза, в заплавах річок – чорна вільха). У флорі області багато ендемічних рослин. Тваринний світ налічує 305 видів, з них: ссавців – 61, птахів – 187, плазунів – 10, земноводних – 11, риб – 36. Несприятливі природні явища: площинний змив, карстові процеси, зсуви на крутих схилах долин річок, на плоских межиріччях – заболочування. Меліорації: протиерозійні лісонасадження, розчищення русел малих річок. В області 541 територія та об'єкт природно-заповідного фонду, з них державного значення: заповідник, 14 заказників, 11 пам'яток природи, ботанічний сад, 2 дендрологічні парки, 4 парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, 3 регіональні ландшафтні парки, 4 заповідні урочища.
Від княжих часів на Тернопільщині залишилося понад 300 городищ і селищ та 100 некрополів X-XIII ст. Наприкінці XI ст. виникло Теребовлянське князівство, яке згодом увійшло до складу Галицької землі. У 1672 р. значна частина території області потрапила під владу турецького султана, а через 27 років відійшла до Польщі.
З початком доби індустріалізації європейських країн у другій половині XIX ст. на території сучасної області працювало 8 парових і 680 невеликих водяних млинів, 170 спиртових і пивоварних заводів, кількість яких у 1910 р. зросла до 390. Важливе значення для господарського розвитку краю мало будівництво залізниць на Тернопільщині в кінці XIX ст.
Під час Другої світової війни область зазнала значних руйнувань. У післявоєнні роки аграрно-промислове господарство краю було відбудоване, виникли нові галузі промисловості: машинобудування, приладобудування, хімічна та інші.
Українська