Площа 864 кв. км.
Севастополь - місто, що має спеціальний статус
Місто поділяється на 4 міські райони: Балаклавський, Гагарінський, Ленінський
та Нахімовський
Міській раді підпорядковані: місто Інкерман, селище міського типу Кача і 29 сільських поселень
Кількість населення – 379,8 тис. жителів (міськрада, на 1.08.09 р.)
Густота населення - 438 жителів на 1 кв. км
Міське: 356,6 тис. жителів
Сільське: 23,2 тис. жителів
Національний склад населення: росіяни – 71,6%, українці – 22,4%, білоруси – 1,6%, татари – 0,7%, кримські татари – 0,5%
Місто лежить у південно-західній частині Кримського півострова на березі Чорного моря, у передгір'ї Кримських гір. Поверхня горбиста, є платоподібні ділянки. На узбережжі – абразійні уступи, урвища, пляжі й бухти. Глибоководні, природно захищені, бухти мають зручні судноплавні фарватери та транспортні підходи. Найбільша з них – Севастопольська бухта – вузькою затокою вдається в суходіл на 7,5 км. Береги її урвисті, утворюють миси, що чергуються з низкою дрібніших бухт (Південна, Корабельна, Олександрівська тощо). Клімат міста близький до субтропічного, з теплою і вологою зимою та жарким і сухим літом. Пересічна температура січня +2,7°, липня – +22,4°. Кількість опадів на рік – 350 мм. Водопостачання міста забезпечує Чорноріченське водосховище, споруджене біля Інкермана на річці Чорній, яка протягом 16 км тече у вузькому (50-80 м) каньйоні й впадає у Севастопольську бухту. Ширина заплави на розширених ділянках сягає 350 м у середній течії і 600-700 м у нижній. Площа зелених насаджень міста 43 тис. га., серед яких багато парків. У Севастополі та на його околицях розташовані державні заказники: Айя та Чорна Річка, а також заказники, акваторіальні комплекси місцевого значення та заповідне урочище Скелі Ласпі.
Місто засноване 1783 р. як база російського військового флоту на березі найбільшої та найзручнішої для кораблів у Криму бухти. До 1784 р. мало назву Ахтіар (від розташованого тут татарського села). Впродовж першої половини XIX ст. перетворилося на твердиню Російської імперії на Чорному морі. У 1854-1855 рр. і у 1941-1942 рр. героїчно оборонялося від ворожих армій (вперше – від англо-французьких військ – 349 днів, вдруге – від німецьких – 250 днів), але в обох випадках місто все ж було здане ворогу. Майже повністю зруйнований Севастополь було відновлено після Другої світової війни; повоєнна забудова його центру гармонує з горбистим рельєфом і морськими краєвидами. У радянський час місто як база Чорноморського флоту було напівзакритим для відвідування. У наш час Севастополь разом з прилеглою територією має спеціальний адміністративний статус. У місті – численні монументи, музеї та пам'ятні місця, пов'язані з героїчним минулим, серед них: панорама "Оборона Севастополя 1854-1855 рр." (архітектор О. Енберг, художник Ф. Рубо, 1904 р.); діорама "Штурм Сапун-Гори 7 травня 1944 р." (архітектор В. Петропавловський, художник П. Мальцев); Володимирський собор (1854-1888 рр., архітектори К. Тон, А. Авдєєв) – усипальниця флотоводців М. Лазарева, В. Корнілова, В. Істоміна, П. Нахімова; оборонна вежа Малахова кургана; пам'ятники Олександру Казарському (1834 р., О. Брюллов), В. Корнілову (1895 р., І. Шредер, М. Вронський), затонулим кораблям (1905 р., А. Адамсон), Едуарду Тотлебену і саперам (1909 рр., І. Шредер, О. Більдерлінг), Нахімову (1898 р., відновлений 1959 р., ск. М. Томський, арх. О. Ареф'єв); Братське кладовище з храмом-пірамідою св. Миколая (1857-1870 рр., А. Авдєєв); могили англійських і французьких воїнів. Найвідоміші пам'ятки архітектури – Графська пристань (1844 р.), башта вітрів (1844 р.), церкви архангела Михаїла (1848 р.) і свв. Петра і Павла (1848 р.). Музеї: художній, Чорноморського флоту, музей-акваріум Інституту біології південних морів.
ХЕРСОНЕС ТАВРІЙСЬКИЙ (у середньовіччя – Херсон, у руській традиції Корсунь). Городище, музеєфіковані рештки античного і середньовічного міста на території Севастополя. Місто засноване бл. 421 р. до н. е. греками-колоністами. Спочатку Херсонес був незалежним містом-республікою, згодом перебував у залежності від Понтійського царства, Боспорської держави і нарешті увійшов до володінь Римської імперії, а після її розпаду перейшов до Візантії; деякий час належав хозарам. У 989 р. місто здобув київський князь Володимир, який, за літописом, прийняв тут хрещення. Після руйнівного нападу хана Ногая (1299 р.) Херсонес занепав, але життя тут тривало до XV ст. Систематичне археологічне вивчення Херсонеса почалося у 1876 р. Розкопано залишки мурів і башт, античних і християнських храмів, театру, житлових кварталів, ремісничих кварталів, некрополі. В околицях міста досліджено надзвичайно цінні для науки Гераклейські клери – земельні ділянки громадян Херсонеса античної доби. На території городища (тепер частина Севастополя) розміщені археологічний музей і Володимирський собор, збудований у 1861-1892 рр. (архітектор Г. Грімм) над руїнами давнього храму, який вважали місцем хрещення св. Володимира.
БАЛАКЛАВА. Місто лежить на берегах унікальної бухти, вузький вхід до якої охороняють скелі. Вважають, що ця бухта описана в "Одіссеї" (епізод з лестригонами). З 1357 р. – володіння генуезців, які збудували тут фортецю Чембало (збереглися її руїни), а з 1475 р. – турків. Під час Кримської війни Балаклавська бухта була базою флоту антиросійської коаліції. Поблизу – російський і англійський пам'ятники Балаклавській битві 1854 р., Георгіївський скельний монастир (біля мису Фіолент).
ІНКЕРМАН. У V-VI ст. на скелі в гирлі річки Чорної візантійцями було споруджено фортецю (згодом зруйновану). На її місці зверхники князівства Феодоро на початку XV ст. заснували фортецю Каламіту, яка мала охороняти порт – єдиний вихід князівства до моря. 1433 р. укріпленням оволоділи генуезці, а 1475 р. – турки, які перейменували її на Інкерман і модернізували. У скелях вирубані печери монастиря (деякі науковці твердять, що колись тут існувало монастирське місто на кшталт Афонського).
МИС ФІОЛЕНТ. За легендою, саме тут служила жрицею Артеміди Іфігенія – головний персонаж відомого грецького міфу.
Українська