Тема III. Київська Русь у другій половині ХІ — першій половині ХІІІ ст.
§ 10. Київська Русь за правління Ярославичів
Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:
· яким було становище держави за часів Ярославичів;
· чому точилась боротьба Ярославичів за Київський престол;
· що таке з’їзди князів та які рішення на них приймалися.
Завдання на повторення
1. Які території були приєднані до Київської Русі за часів правління Ярослава Мудрого?
2. Чому Ярослав Святославич отримав прізвисько Мудрий?
3. Що таке «Руська Правда»?
1. Заповіт Ярослава Мудрого. Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р. Передчуваючи наближення смерті, він усвідомлював неминучість наступної боротьби за владу між своїми синами й спробував цьому запобігти. Ярослав Мудрий склав заповіт, у якому закликав синів жити в мирі та злагоді й установив нову систему успадкування князівських престолів. В основу запропонованої Ярославом Мудрим нової системи управління та успадкування князівств було покладено принцип сеньйорату, тобто влади найстаршого в роді. Територія Київської держави поділялася на окремі володіння — уділи. Сини Ярослава повинні були князювати в них за принципом родового старшинства, передаючи владу від старшого брата до наступного за віком, що спричиняло переміщення всіх князів з одного володіння до іншого. Унаслідок цього, за задумом Ярослава, кожен князь мав можливість із часом стати великим князем київським мирним шляхом. Ще за свого життя Ярослав заповідав київські землі старшому синові Ізяславу, чернігівські — Святославові, переяславські — Всеволодові, Володимирсько-Волинські — Ігореві, Смоленські — В’ячеславові.
Нова форма державного правління повинна була зберегти єдність Київської Русі й мирний шлях передачі влади.
2. Київська держава за синів Ярослава Мудрого. За заповітом Ярослава Мудрого великим київським князем мав стати його старший син Ізяслав. Однак після смерті батька брати Святослав і Всеволод не визнали Ізяслава верховним володарем Київської держави. Міста і землі, які заповів їм батько, Ярославичі вважали своїми особистими спадковими володіннями — вотчинами. Мабуть, саме тому Ізяславові довелося погодитися на спільне з братами правління державою. Період 1054—1073 рр. в історії Київської Русі називають добою тріумвірату — співправління Ізяслава, Святослава та Всеволода.
Усі найважливіші державні справи тріумвіри вирішували разом. Молодших братів Ігоря та В’ячеслава вони усунули від державних справ і привласнили після смерті останні їхні володіння. Це викликало обурення серед молодших Ярославичів й заклало підґрунтя майбутніх усобиць. Позбавлені влади князі на Русі дістали назву ізгої. Саме вони стали вагомим чинником подальшої міжусобної боротьби.
У період правління старших Ярославичів починається новий етап боротьби з кочовиками на південних кордонах Русі. У 1060 р. тріумвіри здійснили спільний похід проти орди кочовиків-торків, яка з’явилася на південних кордонах Русі, і розгромили її. Однак цей успіх був затьмарений подальшими подіями.
Перша сутичка між старшими Ярославичами та обділеними ними родичами відбулася 1064 р. Захоплені цією боротьбою тріумвіри не змогли своєчасно організувати відсіч новим ордам кочовиків-половців (кипчаків). Уперше про появу половців на кордонах Русі в літописі згадується під 1055 р. Половці, здійснюючи свої набіги, мали відмінну від своїх попередників тактику. Вони намагалися уникати прямих сутичок. Їхньою головною метою було захоплення невільників, яких потім продавали в країни Близького і Середнього Сходу. Половці нападали зненацька і, захопивши полонених, швидко зникали в степу.
Половецькі баби — кам’яні статуї, що встановлювалися над похованнями — курганами половецької знаті.
Битва на р.Альта
На початку вересня 1068 р. половці напали на Переяславську землю. Битва військових дружин тріумвірів із половцями відбулася на річці Альта й завершилася перемогою останніх. Князі з рештою війська втекли під захист своїх фортець. Обурені кияни вимагали від Ізяслава видати зброю, щоб помститися половцям. Відмова князя спричинила повстання киян, які не любили свого князя за здирництво. Ізяслав змушений був рятуватися втечею. Через півроку за допомогою польського війська він повернув собі престол. Київське повстання довело слабкість влади тріумвірів.
Звільнення Всеслава з порубу під час повстання в Києві 1068 р. Малюнок із літопису.
Цікаві факти!
Під час повстання 1068 р. в Києві кияни звільнили з в’язниці полоцького князя Всеслава, що був віроломно взятий у полон Ізяславом. На віче Всеслав був проголошений київським князем. Зібравши ополчення з киян, Всеслав відбив половецький наступ, але вже незабаром був вигнаний із Києва братами Ярославичами.
Через деякий час між тріумвірами спалахнув черговий конфлікт, унаслідок якого Святослав зі Всеволодом вигнали Ізяслава з Києва. Упродовж 1073—1076 рр. київським князем був Святослав, якому вдалося зміцнити великокнязівську владу. Із метою зміцнення влади над удільними князями він перерозподілив між ними володіння. Крім Києва Святослав залишив за собою Чернігів, а в інших містах посадив намісниками своїх синів і племінників. У своїх діях він користувався підтримкою брата Всеволода. І хоча великим київським князем був Святослав, історики вважають, що фактично існував дуумвірат — співправління двох князів — Святослава і Всеволода.
Після смерті Святослава великокнязівський престол повернув собі Ізяслав. Він позбавив влади синів Святослава і віддав, згідно з існуючими правилами престолонаслідування, Чернігів Всеволодові. Але проти Всеволода виступив Олег Святославич, що вважав Чернігів своєю спадщиною, який до того ж привів із собою половецькі орди. Так, половці на довгі роки стали вагомим чинником у міжусобній боротьбі князів. На допомогу Всеволоду прийшов Ізяслав. Вирішальна битва відбулася 3 жовтня 1078 р. на Нежатиній Ниві. І хоча в цій битві перемогли старші Ярославичі, у ній загинув Ізяслав.
Цікаві факти!
Князь Олег Святославич за розпалювання усобиць і залучення до них половців отримав від автора «Слова о полку Ігоревім» ім’я «Гориславич».
Зі «Слова о полку Ігоревім»
Отоді за Олега
Гориславовича
Сіялися-росли усобиці,
Гинули внуки Дажьбогові,
В княжих чварах віку позбавлялися,
Отоді в землі Руській
Не так ратаї гукали-покликали,
Як ворони крякали-кричали,
За трупи перекір маючи...
Першим серед руських князів став залучати для боротьби з іншими князями половців князь Олег. Цим він, як свідчить літописець, «показував їм путь на Руську землю». Олег також ухилявся від участі в спільних походах руських князів проти половецьких орд. Приборкати Олега зміг лише син Мономаха Мстислав, який розбив його біля Суздаля. Любецький з’їзд закріпив за Олегом Новгород-Сіверську землю, де він і закінчив своє життя.
По загибелі Ізяслава влада перейшла до Всеволода, який князював у Києві впродовж 1078—1093 рр. У цей час на Русі відновилася одноосібна монархія, однак вона значно поступалася владі київських князів у часи Володимира Святославича та Ярослава Мудрого.
Всеволод вів запеклу боротьбу з обділеними родичами, які домагалися своїх уділів, але врешті-решт пішов на поступки й надав їм князівства. Унаслідок цього центральна влада та єдність держави значно послабли. В умовах постійних нападів половців на руські землі спалахи усобиць були дуже небезпечними. Імовірно, саме тому син Всеволода Володимир Мономах після смерті батька поступився престолом синові Ізяслава Святополку (1093—1113).
Бій руської дружини з половцями. Малюнок з літопису
Необхідність подолати незгоди й об’єднати сили для боротьби підштовхувала до зближення князів. Велику роль в організації сил для боротьби з половцями відіграли князівські з’їзди. Результатом цього став розгром половецьких орд об’єднаними силами руських князів на чолі з Володимиром Мономахом у березні 1111 р. біля міста Сугрова на Дону. Ця перемога спричинила зростання авторитету Володимира Мономаха, майбутнього київського князя.
3. Князівські з’їзди (снеми). Послаблення центральної влади на Русі викликало появу періодичних з’їздів князів — «снемів». На них намагалися вирішити питання, важливі для всіх руських земель. Першим із відомих за літописом є князівський з’їзд 1072 р. у Вишгороді. Тріумвіри Ізяслав, Святослав і Всеволод зібралися там із нагоди перенесення мощей святих Бориса і Гліба до нещодавно збудованої церкви на їхню честь. На Вишгородському з’їзді також був прийнятий новий збірник законів «Правда Ярославичів», що доповнив «Руську правду».
Іванов. З’їзд князів.
Найвідомішим серед «снемів» руських князів є з’їзд 1097 р. в Любечі. На ньому князі домовилися про запровадження засад спадкового володіння князівствами («Кожен хай держить вотчину свою») та вирішили розглядати захоплення чужої вотчини як злочин і разом виступали проти того, хто спробує це вчинити.
Тепер влада в кожному уділі мала передаватися від батька до сина. Порядок, запроваджений Ярославом Мудрим, скасовувався. Князі також ухвалили рішення про спільні дії проти половців: «Відтепер з’єднаймося в одне серце й захистимо Руську землю». Однак ці рішення не було втілено в життя. Одразу після з’їзду спалахнула кривава війна, яка тривала три роки. Припинив її князівський з’їзд 1100 р. в селі Витичеві (Уветичах).
Про необхідність спільних дій проти половецьких нападів ішлося на з’їзді князів у Золотчі в 1001 р. Вирішальним в організації боротьби з половцями став з’їзд навесні 1103 р. біля Долобського озера поблизу Києва. За повідомленням літописця, дружинники Святополка київського відмовлялися йти навесні в похід проти половців, оскільки це завдасть збитків смердам (селянам) та їхнім посівам і коням. Вирішальну роль у прийнятті рішення про спільний похід відіграла відповідь Володимира Мономаха: «Дивуюсь я, дружино, що коней шкодуєте, на яких орють. А чому не помислите про те, що ось почне орати смерд і, приїхавши, половчин застрелить його з лука, а коня його забере, а в село його приїхавши, забере жінку його й дітей його, все майно його?! Так коня вам шкода, а самого смерда хіба не жаль?» Похід 1103 р. започаткував низку переможних походів Русі проти половців у 1103—1116 рр.
А. Кившенко. Долобский з’їзд. Мономах и Святополк
Князівські з’їзди відіграли важливу роль в організації відсічі нападам половців на руські землі.
Висновки. Під час правління Ярославичів розпочався поступовий процес розпаду Київської Русі й занепаду влади великого князя. Він уже не мав тієї влади і сили, як мали попередні великі київські князі. Сини Ярослава, не бажаючи поступитися власними амбіціями, знехтували заповіт батька, натомість примушуючи інших його дотримуватися.
За часів правління Ярославичів над Руссю нависла нова загроза зі степу. Напади орд половців були спустошливими для Південної Русі. Половці вдало користувалися міжкнязівськими чварами, здійснюючи нові набіги.
Міжкнязівські чвари і набіги степовиків негативно впливали на розвиток Київської Русі. Це розуміли і сучасники подій. Щоб узгоджувати інтереси князів й організувати відсіч половецьким набігам, найвпливовіші князі збиралися на з’їзди. Завдяки з’їздам удавалося припиняти міжусобиці, організовувати князів на спільні походи проти половців. Важливим для подальшої долі Русі стало прийняття нового принципу престолонаслідування.
Запам’ятайте дати
1054—1073 рр.— правління тріумвірату Ярославичів у складі князів Ізяслава київського, Святослава чернігівського та Всеволода переяславського.
1068 р.— перший великий напад половців на Русь і розгром ними руського війська на річці Альта.
1072 р.— поява нового збірника законів «Правда Ярославичів».
1097 р.— любецький з’їзд князів. Запровадження спадкового володіння князівствами.
1103 р.— розгром об’єднаними руськими дружинами половців на річці Сутінь.
Запитання і завдання
Перевірте себе
1. Який порядок престолонаслідування був запроваджений Ярославом Мудрим?
2. Які нові кочові орди загрожували південним кордона Русі в середині ХІ ст.?
3. Коли відбулося повстання киян проти князя Ізяслава? Що стало його причиною?
4. Що таке «Правда Ярославичів»?
5. Скільки відбулося з’їздів князів? Який із них найвідоміший?
6. Які головні питання вирішувалися на з’їздах князів?
7. Який порядок престолонаслідування було запроваджено на Любецькому з’їзді?
8. Дайте визначення понять і термінів «тріумвірат», «дуумвірат», «князь-ізгой», «снем», «уділ».
Подумайте і дайте відповідь
1. Чому утворився тріумвірат, а згодом дуумвірат князів?
2. Визначте, як і коли синами Ярослава Мудрого було порушено заповіт батька.
3. Поясніть, що змусило князів змінити запроваджений Ярославом Мудрим принцип престолонаслідування.
4. Які причини частих успіхів половців у набігах на землі Русі?
5. Яким чином князі намагалися подолати міжусобиці?
Виконайте завдання
1. Складіть хронологічну таблицю основних подій боротьби князів із половцями.
2. Використовуючи додаткову літературу, складіть розповідь за темами: «Київське повстання 1068 р.», «Половецькі набіги на Русь», «Любецький з’їзд князів».
3. Заповніть таблицю «Правління Ярославичів».
|
Період |
Великий князь |
Основні події |
|
|
|
|
Для допитливих
1. Уявіть себе літописцем і складіть хроніку подій доби Ярославичів. До кого з Ярославичів ви були б прихильні?
2. Чому наприкінці ХІ — на початку ХІІ ст. в історії Київської Русі велику роль стали відігравати князівські з’їзди?
Українська