Абсолютизм – форма державного правління, за якої монархові належить необмежена верховна влада. А. характеризується тим, що держава досягає такого рівня розвитку, за якого створюється великий бюрократичний апарат влади, посилюються карні органи, формується професійна армія.
Автономія – самоврядування певної частини держави (населення), що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавними законами.
Адміністративно-територіальний устрій – поділ території країни на окремі частини – адміністративно-територіальні одиниці (губернії, провінції, області, округи, повіти тощо), за якого створюються і діють органи державної влади та місцеве самоврядування.
Асиміляція – процес втрати раніше самостійним етносом (народом) чи якоюсь його часткою своєї культури, мови, традицій тощо внаслідок поглинення іншим, зазвичай численнішим, етносом (народом).
Виробничі відносини – суспільні відносини, що виникають між людьми в процесі матеріального виробництва.
Геополітика – політична концепція, яка пов'язує політику держави зі співвідношенням географічних факторів – розташування країни, розмір території, наявність природних ресурсів, густоти заселення тощо.
Дворянство – привілейована верства суспільства, землевласники.
Демографічний вибух – швидке зростання чисельності населення за відносно невеликий відтинок часу.
Діаспора – сукупність вихідців з якоїсь країни та їхніх нащадків, які проживають за кордоном.
Експорт – вивезення за межі країни товарів, цінних паперів, капіталів.
Еліта національна – активна група серед етнографічної маси людей, яка є носієм національної ідеї, веде перед у розвитку єднальних політичних цінностей, на ґрунті яких формується нація. Е.н. керує всією нацією, стоїть на чолі її політичних організаційних установ, творить певні культурні, моральні, політичні й організаційні вартості, що їх згодом засвоює вся нація.
Етнос – спільнота людей, об'єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями; має власну самосвідомість і назву.
Ідеологія – система концептуально оформлених уявлень, ідей, поглядів на політичне життя, яка відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої окремих людей, соціальних верств, націй, суспільства, політичних партій та інших суб'єктів політичного життя.
Імперія – велика держава, що складається з метрополії та підпорядкованих центральній владі держав і народів, які примусово інтегровані до єдиної системи політичного, економічного, соціального та культурного взаємозв'язків.
Імпорт – ввіз до країни товарів, цінних паперів, капіталів.
Індустріалізація – процес створення великого чи просто машинного виробництва в усіх галузях народного господарства, насамперед у промисловості.
Індустріальне суспільство – суспільство, в якому завершено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних соціальних і політичних структур.
Інтелігенція – робітники розумової праці, які мають спеціальні знання у різних галузях науки та культури (інженери, лікарі, вчителі, науковці тощо). І. формується з представників різних станів.
Капітал – термін, яким стали називати у період становлення капіталізму гроші, що їх підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку.
Маніфест – урочисте письмове звернення вищої влади до населення; письмове звернення суспільних організацій, політичних партій до суспільства або його окремих верств і груп з викладом своїх поглядів, програм, пропозицій та рішень.
Мануфактура – форма промислового виробництва, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці. М. передувала виникненню фабрик і заводів.
Менталітет – притаманний кожному народові спільний спосіб почувати, мислити, поводитися.
Модернізація – оновлення, вдосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, перероблення відповідно до сучасних вимог.
Монархія – форма державного правління, за якої державна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи – глави держави, найчастіше спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.
Наймані працівники – суспільна верства, яка, не маючи інших засобів до існування, крім власної праці, працює на власника, що володіє основними засобами виробництва.
Національне відродження – термін, який набув поширення у ХIХ ст. та уособлював процеси, пов'язані з пробудженням національної свідомості бездержавних народів Європи. Н.в. проминало декілька стадій, що визначаються вченими як фольклорно-етнографічна (період наукового зацікавлення), культурницька (формування національної свідомості) та політична (боротьба за незалежність нації). За своїм змістом і формою Н.в. було фактично націотворенням.
Національно-визвольний рух – боротьба народів за національну незалежність, економічну самостійність, духовне визволення і соціальний прогрес.
Нація – група людей, які мають спільні інститути і звичаї, почуття соціальної однорідності та спільного інтересу. Найхарактернішими ознаками Н. зазвичай вважаються єдина спільна мова чи близькі діалекти, спільна релігія, традиції та історія, спільне розуміння правди й кривди та більш-менш компактне територіальне розташування.
Опозиція – протистояння одних поглядів іншим.
Партія – політична організація, що виражає і захищає інтереси тієї або іншої суспільної верстви, групи і керує її політичною діяльністю.
Промислова революція – процес у розвиткові продуктивних сил суспільства, під час якого відбувається перехід від мануфактурного до машинного виробництва.
Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на захист національної економіки і сприяння розвиткові власної промисловості й торгівлі.
Реалізм – одна з основних властивостей мистецтва і літератури‚ яка полягає у прагненні до правдивого об’єктивного відображення і відтворення дійсності у формах‚ що їй відповідають. У вужчому розумінні – течія в мистецтві‚ що протистояла модернізму та авангардизму.
Революція (соціальна) – докорінний переворот у житті суспільства, способі виробництва, науці.
Реформа – поступове перетворення, поліпшення будь-чого.
Ринок – економічна категорія, яка відображає відносини стихійного регулювання виробництва на підставі вільних цін та прибутки у масштабі світового господарства (світовий зовнішній ринок) країни (національний, внутрішній ринок), регіону (місцевий ринок); відносини, що складаються між товаровиробниками і покупцями з приводу купівлі-продажу, органічний зв'язок між виробництвом і споживанням.
Самодержавство – монархічна форма правління у Московській державі та Російській імперії у XVI – на початку XX ст., заснована на відносинах підданства та необмеженої одноособової влади.
Сервітут – установлена законом або звичаєвим правом можливість користуватися (частково чи спільно) чужою власністю. На правах сервітутів на українських землях селяни разом із поміщиками користувалися лісами, пасовищами, луками тощо.
Суспільно-політичний рух – своєрідна форма вияву політичної активності людських мас; спільна діяльність, об'єднання людей, що різняться своїми ідейними засадами, цілями та способами досягнення, чисельністю, роллю у політичному житті, мірою відповідальності потребам суспільного поступу тощо.
Товарне виробництво – форма виробництва, за якої продукти виробляються для продажу.
Традиція – звичаї, порядки, правила поведінки, що склалися історично та передаються з покоління у покоління.
Фабрика – промислове підприємство, засноване на використанні системи машин; форма великого машинного виробництва.
Федерація – форма державного устрою; союз держав, що складається з державних утворень, які мають обмежений суверенітет.
Цензура – система державного нагляду за пресою та іншими засобами масової інформації.
Цивілізація – спільність людей, яка впродовж часу (зародження, розвиток, загибель або перетворення) має окрему територію, стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі, спільні духовні вартості та ідеали, ментальність.
Шовінізм – крайня форма націоналізму, проповідь національної виключності, протиставлення інтересів однієї нації інтересам усіх інших націй.
Українська