§ 11. Національно-визвольний і демократичний рухи
1. Національно-визвольний рух
Перша світова війна, революції, реформи, Версальсько-Вашингтонська система не усунули причин, які породжували національно-визвольні рухи. Головними причинами національно-визвольної боротьби народів Азії, Африки та Латинської Америки були збереження колоніальної системи, економічна й фінансова залежність навіть за умов політичної незалежності, невідповідність державних кордонів межам етнічного розселення народів, ігнорування прав національних меншин. Ці причини визначили характер, спрямованість, ідеологію національно-визвольних рухів.
В основній масі національно-визвольна боротьба народів Азії, Африки, Латинської Америки була спрямована проти європейського панування. У той же час досягнення незалежності було неможливим без ліквідації архаїчних суспільних структур, без створення національних держав, національної промисловості, сучасної армії.
Отже, національно-визвольний рух став не засобом відновлення доколоніальних порядків, а формою утвердження цінностей, створених європейською цивілізацією, етапом на шляху становлення цілісності світу.
Боротьба за власну державність неминуче робила домінуючою ідеологію націоналізму, а партії, які її сповідували, стали в основному керівниками національно-визвольних рухів. У різних країнах національні рухи прибирали і різних форм — від збройних повстань до відносно мирних акцій протесту.
Найвищою формою національно-визвольної боротьби є національна революція. Вона може відбуватись як мирними засобами, так і методами збройної боротьби. Національна революція — це переважно радикальні дії, спрямовані на здобуття, відновлення, об’єднання, зміну статусу держави чи обстоювання національної незалежності. Очолювати революцію можуть будь-які сили, що захищають національну незалежність і підтримуються більшістю населення. Від сил, що стоять на чолі революції, від національного менталітету і політичної культури населення залежать політичний режим і форма правління у новоутвореній або відновленій державі.
Особливістю всіх національних революцій є наявність сильного, харизматичного національного лідера або групи лідерів, від особистих якостей якого (яких) значною мірою залежить успіх революції.
Важливим чинником національної революції є міжнародне середовище, в якому вона відбувається. За відсутності зацікавленості в існуванні нової (відновленої), незалежної країни з боку великих (зацікавлених, впливових) держав у більшості випадків національна революція приречена на поразку.
У національно-визвольній боротьбі можна вирізнити два напрями: демократичний і тоталітарний. Через об’єктивні обставини домінуючим став тоталітарний напрям, носіями якого були комуністичні й націоналістичні партії. Це пояснюється загальною тенденцією у 30-х рр. до авторитаризму, прикладом Hімеччини та впливом ідеології фашизму на формування ідеї сильної національної держави. Західні держави були водночас і колоніальними імперіями, що сильно дискридитувало ідеї демократії в очах поневолених народів. Слід узяти до уваги й політику СРСР щодо підтримки національно-визвольних рухів.
Національно-визвольний рух мав регіональні особливості.
У Латинській Америці він виражався в політиці урядів, спрямованій на завоювання економічної та фінансової незалежності. Основними засобами її досягнення стали ліквідація феодальних пережитків, націоналізація іноземної власності, індустріалізація.
Країни Азії поділялися на колонії та залежні держави. Для них першочерговим було завдання модернізації існуючих політичних, економічних, соціальних структур і залучення до здобутків світової цивілізації. Це породжувало цивілізаційний шок і домінування консервативних сил у національно-визвольному русі.
У 20-30-ті рр. тільки-но почали формуватися нові тенденції у визвольному русі народів Африки. На півдні він набув організованих форм, на півночі виявлялися ті самі тенденції, що й в Азії.
Головні причини національно-визвольних рухів у Європі були пов’язані з несправедливістю Версальської системи. У більшості країн Європи щодо національних меншин проводилась імперська політика.
У складному становищі опинились українці. Їхня територія була розділена між СРСР, ЧСР, Румунією та Польщею. На чолі визвольного руху стали найбільш радикальні націоналістичні сили. Вони виробили теорію інтегрованого націоналізму, згідно з якою національна держава була вищою цінністю.
Схожі ідеї виробили словаки й хорвати, які в роки Другої світової війни під протекторатом Німеччини здобули власну національну державність.
2. Демократичні рухи
Поряд із національно-визвольним розвивався демократичний рух — антивоєнний, молодіжний, жіночий. Під впливом страшенних жертв в роки Першої світової війни небувалого розмаху набрав антивоєнний рух. Антивоєнні (пацифістські) настрої були настільки сильними, що вони стали визначальними при вирішенні міжнародних суперечок у 20-ті роки. Ці роки отримали назву "ера пацифізма". Під впливом цих настроїв Ліга Націй почала в 1925 р. підготовку до скликання міжнародної конференції з розброєння. Проте за межі багаторічної підготовчої роботи ця конференція не вийшла.
Демонстрація жінок за мир (1920-ті роки)
Криза 30-х років і поява вогнищ нової світової війни призвели до змін в антивоєнному русі. Антивоєнний рух відходить від пацифістських настроїв 20-х років і перетворюється в дієву політичну силу. Антивоєнний рух поєднується з антифашистським. Проводяться масові акції протесту. У 1932 р. за ініциативою відомих французьких письменників і громадських діячів А.Барбюса і Р.Ролана був створений Міжнародний антивоєнний конгрес. На конгресі був створений Всесвітній комітет боротьби за мир, який координував дії національних комітетів європейських країн, США і деяких країн Сходу. Проте, не зважаючи на такий розмах, антивоєнний рух не став перепоною на шляху нової світової війни. Це пояснюється тим, що сили, об'єднані в ньому, не змогли виробити єдиної програми дій і чітко визначити мету, а уряди держав, від яких залежала доля миру, не доклали адекватних зусиль для відвертання загрози війни.
Жіночий рух був викликаний зміною в соціальному становищі жінки. Поява технології масового виробництва викликала попит на робочу силу. На заводах‚ фабриках‚ в установах працювало багато жінок. Жінка стала економічно незалежнішою. Економічна криза 30-х рр. найбільше позначилася на долі жінок. Вони першими ставали жертвами масових звільнень, на їхні плечі лягло ведення хатнього господарства у скрутних умовах. Майже в усіх країнах виникли організації, які прагнули захистити права жінки.
У 20-30-ті роки значну активність проявляв молодіжний рух. Молодь, яка є найактивнішою частиною суспільства, прагнула до відповідного врахування її інтересів. Проте молодіжний рух, незважаючи на значну кількість організацій, так і не став самостійною силою. Традиційні політичні сили і партії активно залучали молодь на свій бік. Так енергія молоді активно використовувалась комуністичними і фашистськими партіями.
Таким чином, демократичні рухи 20-30-х років хоча і не змогли вирішити проблеми, що стояли перед ними, проте вони поставили їх вирішення на порядок денний, виробили організаційні форми і розробили методи боротьби.
Документи, матеріали
Із відозви президії І конгресу ОУН про цілі і завдання національного руху. 3 лютого 1929 р.
Конгрес покликаний до життя й чину єдину
ОРГАНІЗАЦІЮ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ,
що має охопити всі існуючі націоналістичні групи, та ухвалив головні засади українського націоналізму.
Маючи за свою мету відновлення, впорядкування, оборону та поширення
НЕЗАЛЕЖНОЇ СОБОРНОЇ
УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ…
Тільки повне
УСУНЕННЯ ВСІХ ОКУПАНТІВ З УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ
відкриває можливість для широкого розвитку Української Нації в межах власної держави.
ВІДКИДАЮЧИ ОРІЄНТАЦІЇ НА ІСТОРИЧНИХ ВОРОГІВ
Української Нації, але будучи в союзі з народами, які вороже ставляться до окупантів України,
НАЦІОНАЛЬНА ДИКТАТУРА,
що витвориться в бігу
НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ,
забезпечить, у тяжкий час боротьби, сили Української Держави.
Щойно після відновлення державності національна диктатура перейде, через участь у владі провідної верстви, до створення законодавчих органів на засаді
ПРЕДСТАВНИЦТВА ВСІХ ОРГАНІЗОВАНИХ
СУСПІЛЬНИХ ВЕРСТВ…
Місцеве самоврядування буде основою адміністративного устрою упорядкованої Української Держави, на чолі якої стоятиме
ПОКЛИКАНИЙ ПРЕДСТАВНИЦЬКИМ ОРГАНОМ
ГОЛОВА ДЕРЖАВИ.
У своїй зовнішньополітичній чинності Українська Держава стремітиме до осягнення меж, що охоплюватимуть
ВСІ УКРАЇНСЬКІ ЕТНОГРАФІЧНІ ТЕРЕНИ
і забезпечуватимуть її належну господарську самовистачальність і стратегічну відборонність.
В основу внутрішньополітичної діяльності ляже забезпечення духовних потреб і матеріального добробуту населення та збільшення національного майна шляхом
РОЗБУДОВИ ВСІХ ГАЛУЗЕЙ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА.
Визнаючи в засаді
ПРАВО ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ…
Держава дбатиме про розвиток сільсько-господарської виробности шляхом
ПІДТРИМАННЯ СЕРЕДНЬОГО СЕЛЯНСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА,
сільсько-господарської кооперації і промисловості.
Упромисловлення України буде проводитися на основі
ПРИВАТНОЇ ІНІЦІАТИВИ ПОРУЧ
УДЕРЖАВЛЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ,
що мають значення для оборони й нормального розвитку країни.
ВІЛЬНА ТОРГІВЛЯ, ПОРУЧ ДЕРЖАВНИХ МОНОПОЛІЙ
на вироби державних підприємств і головні галузі перевозу… Система мит і торговельних договорів охоронятиме національне господарство.
ЄДИНИЙ, РІВНОМІРНИЙ І ПОСТУПОВИЙ
БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ПОДАТОК…
забезпечуватиме державні фінанси.
Співпрацю всіх виробничих верств Української Нації осягне державна влада
РЕГУЛЮВАННЯМ ВЗАЄМОВІДНОСИН ПОМІЖ
СУСПІЛЬНИМИ ГРУПАМИ,
зокрема між капіталом і працею, на засадах
ВОЛІ ПРАЦІ, ПРАВА КОАЛІЦІЙ І ВІЛЬНИХ УМОВ
працівників і працедавців. Разом з цим буде затверджений
ВОСЬМИГОДИННИЙ ДЕНЬ ПРАЦІ…
ЗАГАЛЬНЕ СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.
Переводячи засадничо
ВІДДІЛЕННЯ ЦЕРКВИ ВІД ДЕРЖАВИ…
ОБОВ’ЯЗКОВА, БЕЗПЛАТНА, ДЕРЖАВНА ШКОЛА,
разом з приватними освітніми установами…
ЄДИНА, РЕГУЛЯРНА АРМІЯ І ФЛОТ,
збудована на підставі загальної, обов’язкової повинності, разом з територіальними козачими частинами…
Запитання до документа
1. Дайте оцінку програми українського національного руху, виходячи з історичних реалій 30-х рр.
2. Спробуйте реконструювати модель держави, що пропонується в документі.
Запитання і завдання
1. Які причини посилення національно-визвольних рухів у міжвоєнний період?
2. Що таке національна революція та які її особливості?
3. Які ідеї були домінуючими в національно-визвольному русі 20-30-х рр. і чому?
4. З’ясуйте особливості національно-визвольних рухів у країнах Азії, Африки, Європи і Латинської Америки.
5. Дайте характеристику демократичних рухів.
6. Чому антивоєнний рух, незважаючи на свій розмах, не зумів перешкодити насуванню і вибуху другої світової війни.
Тема ІV
Західні демократії
Українська