🚚 🚁 Збираємо на пікап та ремонт дрона аутел

§ 2. Поява людини сучасного типу. (підручник)

§ 2. Поява людини сучасного типу.

1. Людина розумна

У боротьбі за виживання змінювався не тільки спосіб життя первісної людини, а й її зовнішній вигляд. У пізньому палеоліті – 40-30 тис. років тому – на планеті з'явилася людина розумна (homo sapiens). Цю людину вчені називають кроманьйонцем. Назва походить від французької місцевості Кро-Маньйон, де в 1868 р. робітники випадково знайшли рештки давньої людини, котра майже не відрізнялася від сучасної. Це було відкриття, яке доводило, що кроманьйонці жили на планеті вже 28 тис. років тому. Пізніше археологи знайшли стоянки людини розумної в кількох місцях у Європі (поблизу Комб-Капелль у Франції, Пржедмості та Дольні Вестоніце у Чехії, Оберкассель у Німеччині). Крім Європи, стоянки кроманьйонців відомі в Африці, Азії, Австралії, Америці. Це дає підставу вченим стверджувати, що людина розумна розселилася на всіх континентах нашої планети.

Від предків кроманьйонця відрізняло високе чоло, виступаюче підборіддя, відсутність різко означених надбрівних валиків. Зростом та будовою тіла він майже не відрізнявся від сучасних людей. Через хвороби, погане харчування, загибель під час полювання на хижаків жили кроманьйонці в середньому до 30 років. Ті, хто доживав до 50 років, вважалися людьми похилого віку.

2. Життя та заняття людини розумної

Одним з основних занять кроманьйонців лишалося полювання – індивідуальне або загінне. Грізною зброєю в руках давніх мисливців був спис, який давав змогу поцілити здобич на безпечній відстані. Спочатку це була обпалена та загострена палиця. Згодом до неї прикріплювали вістря і каменю або кістки, яке інколи мало канавки для стікання крові. Значним винаходом людини розумної став кістяний гарпун, схожий на ялинку, – він мав по боках зазубрини, які завдавали більших ушкоджень здобичі.

Під час загінного полювання кроманьйонці, лякаючи звірів вогнем і шумом, виганяли їх на край урвища. Тварини зривались униз, падали і розбивалися, стаючи легкою здобиччю мисливців. У Чехії (Пржедмост) знайдено кістки близько 1 000 впольованих у такий спосіб мамонтів. У Франції (Солютре) досліджено результати полювання на коней. Біля підніжжя гори археологи знайшли майже 40 000 кістяків.

Вижити людині розумній допомагало також рибальство. Спочатку людина збирала водорості й молюсків. Згодом навчилася забивати рибу за допомогою списів і гарпунів і, нарешті, ловити її сітками та вудками. Кроманьйонці майстрували дерев'яні човни із стовбура, вперше застосовуючи для цього тесла.

З часом знаряддя полювання вдосконалювалися. У період мезоліту (IX–VIII тис. до н.е.) первісна людина винайшла лук і стріли. Поява цієї грізної зброї пов'язана із зміною клімату на планеті. Льодовик відступив. Великі тварини, пристосовані до холоду, зникли. Об'єктом полювання людини розумної стали дрібні, полохливі тварини й водоплавні птахи. їх поцілити можна було лише із значної відстані.

Лук і стріли зробили добування їжі безпечнішим та ефективнішим. Вдалому полюванню також допомагала списометалка, яка удвічі збільшувала дальність польоту списа. Людина розумна досягла великих успіхів у обробці каменю та кістки. Вона вдосконалила знаряддя із цих матеріалів: рубила, палиці, ножі. Існувало кілька способів їх виготовлення.

Уже в пізньому палеоліті людина вміла розщепляти кремінь двома способами: ударом по заготовці й притисканням. Відщеплені пластини використовували як ножі й скребла. Така обробка кременю економила матеріал, якого ставало все менше.

У мезоліті поширилось виготовлення невеликих (розміром до 2 см) загострених каменів, що їх учені називають мікролітами. їх вкладали в дерев'яні та рогові оправи, які було зручно тримати в руці.

Життя кроманьйонців залежало від пересування великих табунів тварин, на яких вони полювали. Влітку кроманьйонці йшли за ними, перепочиваючи на стоянках. У цю пору року вони мешкали у легких житлах, зроблених із великих жердин і шкур. Узимку люди ховалися від холоду в природних печерах та у власноруч споруджених житлах.

3. Початок формування суспільства

Сучасні вчені, спостерігаючи за поведінкою людиноподібних мавп, дійшли висновку, що первісні люди так само, як і їхні предки, щоб вижити змушені були об'єднуватися в первісне людське стадо. Вони спільно полювали на здобич, збирали рослини, доглядали дітей, захищалися від хижаків. Поступово стадо перетворилося на стійкішу організацію – первісну общину. А приблизно за 30 тис. років до н.е. сформувалися роди. До них належали люди, що походили від спільного предка, – родичі. Рід – великий колектив родичів, які спільно жили, працювали, вели господарство, мали спільне майно Археологи вважають, що підтвердженням існування родів є великі розміри жител людини пізнього палеоліту. У такому помешканні жила велика сім'я – 10-20 осіб.

Здобуті під час полювання, рибальства та збирання їжа, були спільними, розподілялися порівну між усіма родичами. Керували життям родів, члени яких мали рівні права, найдосвідченіші люди.

Численні жіночі фігурки, що їх знаходять археологи на давніх стоянках, засвідчують високий авторитет жінки в пеервісному суспільстві. Від жінки залежало життя роду – вона зберігала запаси їжі, народжувала й доглядала дітей. По жіночій лінії визначалася належність до роду. Так близько 30 тис. років тому виникла нова суспільна організація – материнська родова община. Цей період називають матріархатом, що у перекладі означає «влада матері». Він став одним з етапів формування первісного суспільства. Первісне суспільство – початковий етап розвитку людства, ознаками якого були: колективна праця, спільна власність, зрівняльний розподіл їжі та майна.