§ 11. Розквіт Давньоєгипетської держави
1. Завоювання Єгипту гіксосами
Фараони Давнього царства щедро роздавали землі храмам, номовій знаті. З часом номархи, які не поступалися багатством перед фараонами, перетворилися на самостійних правителів, а влада фараонів ослабла. Колись всемогутні, володарі Єгипту гинули від змов, і в державі запанувало безладдя. Так, у 2173 р. протягом 70 днів у Єгипті змінилося 70 фараонів.
Минуло майже 200 років, перш ніж єгиптянам вдалося знову об'єднати країну і відновити сильну владу фараонів. З правління Ментухотепа II розпочалася доба Середнього царства (2040-1786 рр. до н.е.). Проте держава не змогла протистояти проникненню на її територію кочових азійських племен. У другій половині XVIII ст. до н.е. племена гіксосів захопили східну частину дельти, де заснували власну столицю – Аваріс. У середині XVII ст. до н.е. їм вдалося поширити владу майже на всю країну (крім Фів) і заснувати власні династії правителів Єгипту. Гіксоси панували у країні понад 100 років.
Єгипетські фараони, які зберегли свою владу в Фіванській частині країни, вели з гіксосами тривалу боротьбу, яка закінчилася перемогою єгиптян. На трон зійшов Яхмос І (1552-1527 рр. до н.е.). З його правління розпочався період Нового царства (1552-1069 рр. до н.е.).
2. Перетворення Єгипту на могутню державу
Фараон Яхмос І правив протягом 25 років. За цей час йому вдалося об'єднати під своєю владою звільнену від гіксосів країну. Його успішні військові походи поклали початок перетворенню Єгипту на могутню світову державу.
Період Нового царства був позначений правлінням фараонів, які лишили помітний слід в історії країни. Про звершення цих царів свідчать величні монументи на їх честь, збудовані по всьому Єгипту. Поряд з чоловіками на єгипетський трон сходили і жінки. Могутньою правителькою була «перша серед найвродливіших» – цариця Хатшепсут (1490-1468 рр. до н.е.). Ставши регентом (тимчасовим правителем) при малолітньому синові – Тутмосі III, вона царювала 21 рік. Хатшепсут прославилась припиненням воєн, будівництвом храмів та організацією морської експедиції за парфумами у глиб Африканського континенту.
Тутмос III (1490-1436 рр. до н.е.), що взяв владу до своїх рук після смерті матері, навпаки, був великим воїном. Його успішні військові походи перетворили Єгипет на одну з наймогутніших держав стародавнього світу. Тутмос, а згодом його нащадки завоювали сусідні країни: Палестину, Сирію, Фінікію, Нубію.
Битва під Меґіддо
Фараон прикрасив величними спорудами міста країни.
3. Реформа Ехнатона
За правління царя Аменхотепа IV (1353-1336 рр. до н.е.) відбулися значні зміни в єгипетському суспільстві. Він став фараоном, коли йому виповнилося 17 років. Його батьками були цар Аменхотеп III та цариця Тія. Дружину Аменхотепа IV Нефертіті («прекрасна прийшла» – так перекладається її ім'я) вважали однією з найкрасивіших жінок Єгипту.
Аменхотеп IV вирішив змінити релігійні звичаї у суспільстві. Єгиптянам було наказано поклонятися єдиному богові в образі сонячного диска – Атонові. Цією реформою намагався піднести та зміцнити свою владу і водночас послабити вплив на суспільство жерців і чиновників. Фараон змінив своє ім'я на Ехнатон і переніс столицю з Фів до Ахетатона.
Проголошення єдиного бога особливо вороже зустріли жерці храмів бога Амона, якому поклонялися єгиптяни. Реформи Ехнатона не тільки позбавляли їх впливу на фараона і суспільство, а й прибутків від храмових господарств.
Єдиний культ Атона проіснував до смерті фараона, хоча і в майбутньому дехто з єгипетських царів, які сповідували започатковану ним релігію, називали себе «Бех-ен-атен» – відображення Сонця.
Після смерті Аменхотепа IV жерці перенесли столицю назад, до Фів, його ім'я стерли з усіх написів, а це було найстрашнішою карою для єгиптянина. Реформа, не підтримана населенням країни, ослабила владу фараона. Цим скористалися підкорені Єгиптом народи, які зробили спробу звільнитися, а також Хетська держава, що претендувала на землі долини Нілу. Зрештою це призвело до тривалої війни між двома державами.
4. Війни Рамзеса II Великого з хетами
Історичні джерела зберегли повідомлення про криваві битви між єгиптянами і хетами за часів правління фараона Рамзеса II (1304-1236 або 1289-1224 рр. до н.е.). Перше зіткнення з могутнім ворогом відбулося під час походу Рамзеса II в Палестину.
Особа
Рамзеса II називають єгипетським велетнем, оскільки зріст царя становив 2 м 10 см. Він прожив 90 років, 65 з яких був царем Єгипту.
Рамзес ІІ
Битва під Кадешем. Вирішальна битва між двома силами відбулася неподалік фортеці Кадеш, якою володіли хети. Ця подія датується п'ятим роком правління фараона. У вчених немає єдиної думки щодо того, коли це відбулося: 1300 p., 1286 p. чи 1275 p. до. н.е.
Битва під Кадешем
Рамзес II, зібравши військо, вирушив у похід. Він поділив свою армію на чотири загони, кожному з яких дав ім'я єгипетських богів: Амона, Ра, Сухет, Птах. Першими йшли загони на чолі з Рамзесом ІІ – «Ра» та «Амон». За ними просувалися «Птах» й «Сухет», які за час походу дещо відстали від інших. Біля фортеці загони «Амон» та «Ра» створили табір і вирішили зачекати підходу всіх підрозділів.
За наказом царя була проведена розвідка, яка повідомила, що ворога близько немає. Рамзес ІІ вирішив не чекати загонів «Птах» й «Сухет», а відразу розпочати штурм фортеці. Але війська хетів, які перехитрили розвідку єгиптян, зненацька форсували річку Оронт і стрімким ударом розгромили загін «Ра» та увірвалися до табору фараона. Хетські колісниці безжалісно нищили єгипетську армію. Хоробро билися єгиптяни, але без загонів «Птах» й «Сухет» їм було не перемогти. Молодий фараон, в оточенні особистих охоронців, стояв у розпачі на полі бою і лише молив богів про порятунок.
У цей час хети почали грабувати обоз фараона, бо зрозуміли, що всі єгипетські війська вже переможені. Рамзес ІІ скочив у колісницю й атакував ворогів.
Єгиптяни, захоплені відвагою свого царя, збиралися в загони і давали відсіч ворогові. Хети не очікували таких дій і почали відступати. їхній цар – Муваталліс (Муваталла) кинув у бій останній резерв – тисячу колісниць.
Документ
З угоди єгипетського фараона Рамзеса II із царем хетів 1278 р. до н.е.
Хай буде прекрасний мир і братство між дітьми дітей великого царя Хетів і Рамзеса, величного царя Єгипту. Єгипет і країна Хетів хай живуть, подібно до нас, у мирі й братстві на всі часи... Якщо піде який-небудь ворог проти володінь Рамзеса, то хай Рамзес скаже величному царю Хетів: іди зі мною проти нього з усіма твоїми силами... Якщо Рамзес розгнівається на своїх рабів, коли вони піднімуть повстання, і піде приборкувати його, то разом з ним повинен піти і цар Хетів... Усе написане на срібній дошці тисяча богів та богинь країни Хетів зобов'язуються виконувати по відношенню до тисячі богів та богинь Єгипту. Вони є свідками моїх слів
Запитання до документа
Які зобов'язання мали Рамзес II і цар хетів за умовами миру?
І знову єгиптяни опинилися в скрутному становищі. Та, мабуть, боги були на боці Рамзеса II, бо на поле бою підійшли загони «Птах» й «Сухет» і вдарили по хетах. Близькою була перемога фараона, але розбити хетів повністю завадила ніч і міцна фортеця, де сховалася піхота хетів, яку Муваталліс так і не відважився кинути у бій. Сил для штурму фортеці Рамзес уже не мав. Щоб зберегти військо, фараон відступив. Після битви під Кадешем війна між Єгиптом і хетами тривала ще 18 років. Рамзесу II вдалося укласти мир, за яким монархи обох країн не лише припиняли війну, а й зобов'язувалися допомагати один одному. Невдовзі хетів завоювали «народи моря».
Хетський воїн
Цікаво знати
Народи моря – так єгиптяни називали народи, які проживали на північному сході від Єгипту (на заході та півдні Малої Азії). У XIII ст. до н.е. ці народи утворили могутній військовий союз. Двічі вони нападали на Єгипет і обидва рази приходили з боку моря, тому й дістали назву «народи моря». Але їхні напади зазнали невдачі. Згодом ці народи розселилися на островах та на узбережжі Середземного моря.
Стародавній Єгипет
5. Занепад держави
Близько 1069 р. до н.е. держава знову розпалася на дві частини – Верхній і Нижній Єгипет. Між їхніми правителями точилася запекла боротьба за панування над усією територією Єгипту. Це стало початком занепаду держави. Ослаблену країну спочатку захопили ассирійці, а згодом – перси.
У 332 р. до н.е. Єгипет потрапив під владу Александра Македонського, одного з наймогутніших правителів стародавнього світу. Намісником у підкорену країну був призначений Птолемей, полководець Александра Македонського. Він і заснував останню династію царів Єгипту.
У 51-30 рр. до н.е. країною правила найвідоміша представниця цієї династії – Клеопатра VII. Цариця мріяла про відродження могутності держави. Але її мріям не судилося здійснитися, бо Єгипет захопили римляни – нові володарі Середземномор'я.
До 395 р. н.е. країна лишалася римською провінцією. У VII ст. н.е. її завоювали араби, які остаточно змінили звичаї, традиції, культуру та релігію Єгипту.
Запитання і завдання
1. У чому полягала релігійна реформа Ехнатона?
2. Назвіть єгипетських фараонів доби розквіту та роки їхнього правління.
3. На скільки загонів поділив свою армію Рамзес II і як це вплинуло на результат битви під Кадешем?
4. Чому занепала Давньоєгипетська держава? Поміркуйте, чому релігійна реформа Ехнатона викликала спротив і не вдалася.
Українська