🚚 🚁 Збираємо на пікап та ремонт дрона аутел

§ 34. Афінська держава (підручник)

§ 34. Афінська держава

Стародавня Аттика

1. Виникнення Афінської держави

У Середній Греції розташована область Аттика, в якій і виникла Афінська держава. У західній частині Аттики є рівнина, де можна було займатися землеробством. Решта частина області була гористою, де її мешканці розводили овець, кіз, свиней. Для вирощування зернових культур земля Аттики була малопридатною. Тому афіняни віддавали перевагу вирощуванню винограду і оливкових дерев, а зернові купували чи обмінювали у сусідів.

Афінська монета

Бідні для землеробства земля Аттики була багатою глиною, мармуром, залізом, сріблом, що сприяло розвитку всіляких ремесел.

Головним містом Аттики було місто Афіни, одне з найстаріших міст Європи. Початок місту поклало поселення, що виникло на пагорбі посеред рівнини. Круті схили пагорбу були природнім захистом для мешканців поселення від ворогів, піратів. Побудовані згодом стіни перетворили поселення на справжню фортецю – акрополь.

Афіни V-IV ст. до н.е.

В міфах розповідається, що коли було збудовано місто, але ще не мало своєї назви, про право бути його покровителем вели суперечку бог Посейдон і богиня Афіна. Боги вирішили присудити перемогу тому, чий подарунок для міста буде найбільш цінним. Посейдон вдарив тризубом по скелі і з`явилося джерело води, але вода в ньому виявилась солоною, бо Посейдом був покровителем морів. Тоді Афіна встромила свого списа в землю, з якого виросло оливкове дерево. Всі визнали подарунок Афіни більш цінним і місто було названо на її честь. Афіняни прославляли свою покровительку, будуючи на її честь храми і статуї.

Місто швидко зростало, йому було тісно на пагорбі і афіняни почали будувати свої помешкання у його підніжжя. Центром міського життя була ринкова площа – агора, де велась жвава торгівля.

Вільне населення Афін, як і решту грецьких полісів складалося з селян, ремісників і знаті. Знатні люди називалися аристократами (кращі, благородні). Завдяки своєму походженню вони тримали в своїх руках управління полісом (деякі знатні роди вели свій родовід від богів, героїв, стародавніх царів). Представники знатних родів утворювали ареопаг – раду знаті, яка заправляла всіма справами міста. Ареопаг обирав щороку 9 правителів – архонтів, які безпосередньо здійснювали владу (жрець, полководець, “міністр”, шість суддів).

Всі незнатні громадяни незалежно від того бідні вони чи багаті називалися демосом тобто народом. Демос був невдоволений всевладдям аристократів і прагнув теж приймати участь управліннях державою.

2. Закони Драконта

Всевладдя знаті давало їй змогу всі суперечки вирішувати на свою користь, навіть бувало порушуючи сталі звичаї. Такий стан обурював народ, який вимагав записати давні звичаї, щоб судді вирішували справи не так, як їм заманеться, а у відповідності з законом.

У 621 р. до н.е. архонт Драконт нарешті склав писані закони, але включив до них не лише норми стародавніх звичаїв, а і додав багато своїх. Багато з тих законів можуть здатися дивними для сучасних людей. Так, наприклад, тварини або якийсь предмет можна було судити так само як і людину. Якщо собака покусала або бик залигав людину вони підлягали вигнанню за межі Аттики, так само як черепицю, що випадково впала на голову і забила людину.

Головною заслугою Драконта було те, що йому вдалося покласти край кровній помсті. Тобто всі справи про вбивства вирішувалися в суді, а не родичами загиблого, які мстилися кривдникам.

Про закони Драконта говорили, що вони «писані кров’ю», тому що за навіть найменшу крадіжку овочів, фруктів передбачалося смертна кара. Коли Драконта спитали, чому такі строгі закони, він відповів, що «не більшого не меншого покарання він придумати не зміг».

По теперішній час занадто суворі покарання, заходи називають драконтівськими. Тим не менш греки вважали, що краще погані закони, яких дотримуються, аніж добрі, які не виконуються.

3. Реформи Солона

Жорстокі закони, хоч і впорядкували дещо життя в Афінах, але не вирішували проблеми. Боротьба між демосом і аристократією тривала. Аристократи, користуючись своїм становищем всілякими способами забирали землю у селян, а їх за борги перетворювали на рабів. Становище було погрозливим і могло вибухнути народним повстанням. Було прийнято рішення: обрати правителя, котрий примирить демос з аристократією.

У 594 р. до н.е. першим архонтом було обрано Солона, людину знатного походження, але, який користувався повагою і довірою у демосу за його чесність і порядність. У молоді роки він був купцем, побував у багатьох країнах, писав вірші і був досить веселою людиною.

Солон провів реформи для демосу та в управлінні державою. Було полегшено становище селян, скасовано боргове рабство, відмінено борги, знищено боргові камені, звільнено від рабства тих, хто потрапив туди за борги. Частина селян разом із свободою одержала назад свої землі. Заборонялося афінян брати в рабство за борги. У господарствах багатіїв дозволялося використовувати працю лише рабів-чужинців.

Реформи підривали політичне панування знаті, тепер політичні права залежали не від знатності, а від розміру майна.

Все чоловіче населення – уродженці Аттики вважалися громадянами Афінської держави.

Усе населення Афін Солон розділив на чотири групи в залежності від майна та прибутків. До першої та другої груп входили найбагатші люди, до третьої – середняки, до четвертої – бідняки (фети). Всі чотири групи мали право брати участь у відроджених народних зборах і в утвореному народному суді. Але найвищі посади в державі займали представники тільки першої групи. До ради чотирьох сотень мали право обиратися представники перших трьох груп. Суддями можна обирати будь-кого з усіх чотирьох груп.

Перші три групи повинні служити у війську важкоозброєними воїнами і вершниками. Четверта група повинна була служити під час війни у легкій піхоті або матросами на кораблях.

До жодної групи не входили люди, що за своїм походженням не вважалися афінянами, а також раби. Вони не були допущені до управління державою.

Реформи Солона прославили його як засновника афінської демократії, тобто народовладдя. Сам він дуже пишався тим, що примирив аристократію з демосом.

Реформи Солона (594-560 рр. до н.е.)

Реформа	Зміст
Заборона боргового рабства і скасування усіх боргових зобов’язань	Громадян Афін не можна було продавати у боргове рабство
Реорганізація державних органів влади	Вищим органом влади стали народні збори – екклесія, у яким мали право брати участь чоловіки, що досягли 20 років. Рада старійшин – ареопаг, що обирався з аристократів, став розглядами важкі злочини і контролювати роботу чиновників. Була створена рада 400-сот (буле), яка обиралась народними зборами, виконувала роль чиновників і готувала справи для обговорення на народних зборах. Запроваджено суд присяжних (гелія). Присяжним міг стати громадянин, що досяг 30 років. На рік обиралося 6 тисяч присяжних.
Суспільний поділ населення	Усе населення Аттики було поділено на 4 групи за кількістю мір зерна, оливкової олії чи вина, яку мав господар. Перші три групи (п`ятисотмірники, вершники, зевгіти) мали право голосу та обіймати урядові посади, натомість у війську мали служити вершниками і важко озброєними піхотинцями. Ті, хто мав менше 200 мір відносилися до четвертої групи – фетів. Вони мали право лише голосувати, але не могли посідати державні посади. У війську служили легкоозброєними піхотинцями або веслярами на кораблях.

Здійснивши вище перераховані заходи Салон взяв обіцянку з афінян впродовж 10 років дотримуватися його законів, а сам відправився у подорож і оселився на острові Кіпр.

Реформи Солона сприяли подальшому розвитку Аттики, заклали основи їх демократичного устрою. (Демократія – влада народу).

4. Тиранія Пісістрата

Минуло тридцять років від початку правління Солона, сам він був уже старцем, як в Афінах знову почалися смути. Знать не хотіла ділитися владою з незнатними, селяни виступали за розподіл панських земель. Заможний землевласник, родич Солона Пісістрат став виступати на захист селян та бідних громадян. Він хотів за допомогою народу стати на чолі Афінської держави. Йому це вдалося. З 537 по 527 р. до н.е. В Афінах встановилася тиранія Пісістрата. Пісістрат виступав проти багатих аристократів, деякі з них були змушені залишити країну. Їхні землі було розділено між селянами. Для здобуття прихильності купців Пісістрат заволодів важливим торговельним шляхом з Егейського в Чорне море. Він сприяв ремеслам й торгівлі, запровадив свято на честь бога Діонісія і театральні вистави. Але інтереси полісного колективу не збігалися із особистими інтересами тиранів, що прагнули встановити одноосібну та спадкову владу. Після смерті Пісістрата його син Гіппій став правити жорстоко, як і більшість тиранів. Тирани перестали бути народними захисниками, тому з міст-держав їх вигнали. Останнім вигнано у 510 р. до н.е. сина Пісістрата Гіппія.

Значення тиранії полягало в тому, що в полісах родова знать була позбавлена своїх привілеїв.

5. Реформи Клісфена

Для того щоб уникнути встановлення тиранії в Афінській державі, Клісфен запропонував закон про остракізм – вигнання, заслання. Щорічно громадяни збиралися для того, щоб визначити, чи немає серед них людей, які становлять собою загрозу для всіх. Усім роздавалися черепки (остракі), і кожен міг написати ім'я тієї людини, яка здавалася небезпечною. Якщо на одному і тому ж імені сходилося багато людей, то цю людину виганяли з міста на 10 років. Вигнання шляхом остракізму вважалося почесним, майно не конфісковувалося, родину не виселяли. Через 10 років вигнанець міг повернутися і користуватися правами громадянина. Клісфен провів реформу виборчого права: тепер усі громадяни мали рівні політичні права незалежно від свого майнового стану.

Клісфен запропонував проводити виборчі збори не за родами, а за місцем проживання. Тим самим ліквідував залишки родових – племінних відносин і поділив Аттику не за родовими ознаками, а за територіальними. Разом стали збиратися сусіди одного селища чи частини міста. Тепер родова знать не мала змоги впливати на залежних від неї людей. Усі вважалися рівними в державі. Найголовніші питання вирішувалися на загальних зборах громадян, на яких кожен мав право висловити свою думку. Виборчі посадові особи повинні були звітувати перед народом. Реформи Клісфена остаточно затвердили демократичний устрій в Афінах.

Запитання і завдання

1. Яким заняттям сприяли природні умови Аттики?

2. Який подарунок зробила Афіна місту? Чому саме такий?

3. Що таке поліс?

4. Яка система управління існувала в Афінах?

5. На які соціальні групи поділялося населення Аттики?

6. Чим була зумовлена поява законів Драконта?

7. Що спричинило здійснення реформ Солоном? Коли вони були здійснені?

8. Які реформи були здійснені Солоном?

9. Який відбиток мали реформи Солона на подальший розвиток Афінської держави?

10. Чим була зумовлена поява такого явища в політичному житті як тиранія?

11. Тиранія – це…