§ 40. Грецькі наука і мистецтво
1. Наукові знання
Еллада дала людству багатьох видатних учених. Найголовнішою наукою греки вважали філософію, яка спочатку об'єднувала знання з усіх галузей. її витоки сягають VI ст. до н.е. В основу грецької філософії та мистецтва покладені уявлення про силу і красу людини, її особистість, що перебуває в гармонії з природним середовищем і суспільством. Відомими філософами були Фалес (625-547 рр. до н.е.), Анаксімандр (611-547рр. до н.е.), Геракліт (530-470 рр. до н.е.), Піфагор (582(580)-500 рр. до н.е.), Сократ (470-399 рр. до н.е.), Платон (427-347 рр. до н.е.).
Найбільше філософи прагнули з'ясувати, з яких елементів створене все у цьому світі. Фалес вважав, що з води, Геракліт – з вогню, Анаксімандр – з повітря. Пізніше Демокріт (460-370 рр. до н.е.) створив учення про атоми – найдрібніші частинки, з яких складається вся природа. Сократ увів саме поняття «філософія» – «любов до мудрості», і всіх мислителів відтоді почали називати філософами. За вільнодумство Сократа було звинувачено в «поклонінні новим богам», засуджено на смерть, і він прийняв отруту. Не написавши жодного рядка, Сократ свої думки передав наступним поколінням через свого видатного учня – Платона, який продовжив його справу.
Греція була батьківщиною математики. Одним з перших математиків вважають Фалеса. Він пояснив виникнення життя у світовому океані без допомоги богів, а також рух планет, обчислив висоту єгипетських пірамід. За допомогою математичних розрахунків передбачив сонячне затемнення 585 р. до н.е. Фалес і Піфагор сформулювали перші теореми.
В Елладі народилася ще одна наука – історія. її батьком називають Геродота (484 – бл. 426 до н.е.). Учений відвідав Єгипет, Сицилію, Малу Азію, Північне Причорномор'я. Він поставив за мету описати славні діяння греків, щоб вони лишились у пам'яті нащадків. Його дев'ятитомна праця розповідала про греко-перські війни, історію Єгипту, населення Північного Причорномор'я. Ще одним істориком був Ератосфен (бл. 279-194 рр. до н.е.). Він установив час першої Олімпіади і Троянської війни. Йому належить створення нового календаря, що має 365 днів і високосний рік. Цим календарем, із деякими змінами, користуються й донині.
Основоположником медицини був Гіппократ (460-370 рр. до н.е.). На його думку, медицина має сприяти збереженню здоров'я та продовженню життя. Гіппократ намагався встановити причини хвороби, щоб вилікувати її. Він вважав, що основний принцип лікаря – «Не нашкодь!» Високі моральні принципи Гіппократа, його відповідальне ставлення до хворих стали зразком для лікарів усього світу. І нині всі, хто присвячує себе цій важливій професії, складають клятву Гіппократа.
2. Давньогрецьке мистецтво
Надбання давньогрецької архітектури найбільш яскраво втілені в грецьких храмах, які й донині є взірцями вишуканості й краси. Найдавніші храми будувалися з дерева та цегли-сирцю. Дерев'яними були колони й дах. Згодом цей матеріал було замінено надійнішим та міцнішим – каменем. Основою храму слугував підготовлений майданчик. На ньому з зовнішнього боку встановлювали колони. Вони складалися з трьох частин: бази (опори), стовбура й капітелі (верхньої частини). Зверху на колони спирався дах.
У грецькій архітектурі переважали два стилі – доричний та іонічний.
Доричному притаманні простота, лаконічність, масивність. Він уособлював силу, мужність, надійність. Особливістю цього стилю було те, що колони не мали бази, а встановлювалися відразу на майданчик. їхній стовбур вкривали вертикальні жолобки – канелюри. Зазвичай жолобків було не більше 20. Капітель складалася з двох елементів: круглої кам'яної подушки – ехіни – та квадратної плити – абаки, що лежала на подушці.
Іонічний стиль був складніший від доричного. Колони іонічного стилю були витонченими та стрункими і складалися із більшої кількості деталей. На відміну від доричних, вони мали базу, а кількість жолобків збільшилася до 24. Так само, як і доричні, капітелі іонічних колон складалися з ехіни та абаки, але були більш орнаментовані. Абака нагадувала закручений сувій чи баранячий ріг. Обидва стилі розвивалися паралельно, їх навіть намагалися поєднувати. У V ст. до н.е. на основі іонічного виник коринфський стиль. Він був ще вишуканішим за попередні. Колони стали ще стрункішими, капітель вищою, ніж в іонічному. Вона нагадувала перевернутий догори дзвін. Ехіну прикрашали тонкі дрібні завитки, що нагадували листки лотоса.
Шедеври архітектури прикрашали Афінський Акрополь. На невеликому майданчику (300x130 м) грецькі митці побудували прекрасні храми і скульптури. Спочатку ті, хто підіймався на Акрополь, проходили Пропілеї – парадний вхід на Акрополь. Він мав два доричних портики, до яких було прибудовано бібліотеку та картинну галерею. Далі виднівся другий за розміром храм – Ерехтейон, присвячений легендарному цареві Ерехтею. Окрасою Акрополя були також невеликий, але вишуканий храм богині перемоги Ніки та найбільша будівля Афін – храм Парфенон.
Парфенон (сучасний вигляд)
Поняття і терміни
Портик – розміщена перед входом у будинок відкрита галерея, утворена колонами або стовпами, що підтримують перекриття.
Усередині оточеного портиками храму височіла 12-метрова скульптура богині Афіни. Основа статуї була зроблена з дерева. Обличчя вкривали пластини із слонової кістки. На одяг і озброєння богині скульптор Фідій витратив близько 2 т золота. Фриз Парфенону прикрашала скульптурна композиція довжиною 160 м – урочиста хода афінян.
Не тільки Афіни, а й інші міста Греції мали власні архітектурні шедеври. Дивом світу греки називали храм Артеміди в Ефесі. Він був збудований на місці боліт. Щоб захистити храм від землетрусів, грецькі архітектори поклали в основу багато змішаної з вугіллям вовни. Але вони не змогли його захистити від лихої людини. У 356 р. до н.е. храм був підпалений Геростратом і загинув у полум'ї пожежі. Іншим дивом світу елліни вважали храм Зевса Олімпійського. Його прикрашала статуя Зевса із золота та слонової кістки, яка сягала 18 м у висоту. За допомогою ліфта Зевсу підносили ритуальну їжу.
Голова Зевса з Олімпії
У VI ст. до н.е. давні греки зробили ще один геніальний винахід – театр. Театральне мистецтво виросло із свят на честь бога Діоніса. Перший театр з'явився в Афінах. Спочатку вистави відбувалися на площі. Згодом на південному схилі Акрополя побудували кам'яний театр. За розрахунками архітекторів він мав умістити всіх мешканців міста. тобто близько 17 тис. чоловік. Театр складався з трьох частин: театрона – місць для глядачів, орхестри – місця для хору, скени – місця, де розміщувалися декорації та виступали актори.
Глядацькі місця розташовувалися півколом і поділялися на яруси й сектори. На вистави до театру допускали як громадян, так і тих, хто був особисто вільним, але не мав громадянських прав, а також іноземців. Жінки також мали право прийти до театру, але їм не дозволяли дивитися комедії, оскільки в них інколи йшлося про суспільне життя.
Деякі вистави тривали цілий день, тому глядачі брали з собою їжу, а якщо було холодно,- то й теплий одяг. Грали у виставах тільки чоловіки. Вони виконували по кілька ролей, у тому числі й жіночих, використовуючи великі та яскраві маски. Вистави супроводжувалися піснями, музикою, танцями. Глядачі, якщо їм подобалось, аплодували, а якщо ні, – голосно лаяли акторів і стукали ногами.
Живопис Давньої Греції дійшов до нас у малюнках на вазах і фресках у громадських спорудах. У мистецтві розпису були поширені два стилі: чорнофігурний (чорнолаковий) та червонофігурний. Перший називався так тому, що на керамічний виріб наносили малюнок чорним лаком, другий – тому, що виріб зафарбовували чорним кольором, а залишалися малюнки природного червоного кольору обпаленої глини.
Скульптура. Скульптори зображали головним чином людей та богів. Прославленими майстрами були Мірон (V ст. до н.е.), Поліклет (V ст. до н.е.) та Філій (500-431 рр. до н.е.). Мірон працював переважно із бронзою. Відомою є його скульптура «Дискобол». Поліклет зображав атлетів-переможців і воїнів. Цей митець прагнув підкреслити гармонію та красу людського тіла. Фідій працював у Афінах, Дельфах, Олімпії. Він брав участь у реконструкції Акрополя та прикрашав Парфенон.
Унікальною була грецька література, особливо поезія. У Давній Греції високо цінувалося мистецтво віршування. Вірші писали і жерці, і політики, і військові. Інколи навіть наукові книги й закони записували віршами. На початку VII ст. до н.е. з'явилася лірична поезія – вірші про почуття, настрої, переживання людини.
Віршованими були і трагедії та комедії. Трагедія – урочистий жанр, звернений до богів. її творцем вважається Есхіл (525-456 рр. до н.е.). Він написав близько 90 творів, з яких збереглися лише сім. Найвідоміші з них – «Прикутий Прометей», «Агамемнон». Афінський поет Софокл (496-406 рр. до н.е.) створив близько 120 трагедій. У своїх творах він відображав погляди заможних громадян. Найбільш відомі його трагедії – «Цар Едіп» і «Едіп у Колоні». Творцем комедії був син селянина Аристофан (бл. 445-385 р. до н.е.). Комедія відображала життя грецького суспільства та висміювала людські недоліки.
Надзвичайно цінувалося у давніх греків ораторське мистецтво. За допомогою переконливого слова грецькі оратори схиляли на свій бік народні збори, закликали до відсічі ворогу, піднімали демос на повстання проти тиранів, доводили правоту в суді. Відомими промовцями були Ісократ, Гіперід, Есхін, Перікл, Демосфен.
Запитання і завдання
1. Уявіть себе мандрівником, який відвідав Афінський Акрополь. Опишіть свої враження.
2. Назвіть найвідоміших грецьких філософів.
3. Розкажіть про доричний стиль у грецькій архітектурі.
4. Що ви знаєте про грецький театр?
5. Розкрийте всесвітнє значення грецької культури.
Українська