ВСТУП
Що таке історія середніх віків?
Історія людства... Безліч народів з’являлися і зникали за час існування нашої планети. Вступаючи у ХХІ ст., людство пильно вдивляється у своє минуле, намагаючись неупереджено оцінити довгий шлях крізь віки, збагнути, чому він виявився саме таким. На цій дорозі були різні події — величні, трагічні, сумні й смішні, але минулого не змінити, а можна лише спробувати зрозуміти.
Літописці давнини — історики — збирають різноманітні свідчення про людську історію, систематизують, вивчають, аналізують і розкривають перед нами картини нашої минувшини. З V ст. до н. е., коли Геродот написав першу у світі “Історію”, і до сьогодення ця наука теж змінювалась і розвивалась разом із людством. Сучасні історики відшукують за безліччю фактів і подій конкретних людей і намагаються зрозуміти їх внутрішній світ і мотиви їх вчинків. Ми пропонуємо разом із нами заглибитися в історію середньовіччя і спробувати зрозуміти її як життя “людей у часі”, а не просто тисячолітню епоху в історії людства.
Загибель Західної Римської імперії стала трагічним фіналом історії стародавнього світу і водночас початком нового етапу всесвітньої історії — Середніх віків.
Місце Середньовіччя в історії людства
|
Всесвітня історія |
|
Історія стародавнього світу Від появи людини на Землі — до 476 р. |
|
Історія середніх віків 476—1492 рр. |
|
Історія нового часу
1492—1914 рр. |
|
Історія новітнього часу 1914 р.— до наших днів |
Першими термін «середні віки» стали використовувати в XV—XVI ст. італійські мислителі. Цією назвою вони характеризували великий історичний відрізок між двома «просвіченими» епохами — Античністю і Відродженням. Добу V—XV ст. вони вважали часом дикунства і варварства до тих пір, поки не стали відомими втрачені і забуті досягнення античної культури. Із часом термін «середні віки» набув поширення і закріпився за періодом європейської історії від середини V до кінця XV ст., хоча й набув дещо іншого значення. В історії людства не буває марно втраченого часу. Цей період також має як свої здобутки, так і втрати.
Середньовіччя — велика історична епоха, хронологічні межі якої важко окреслити чітко. Її початок, як вже зазначалося, історики визначають від загибелі Західної Римської імперії 476 р., коли було зміщено останнього імператора Ромула Августула, хоча цей факт сам собою не мав вирішального значення і сучасники його навіть не відмітили.
Середньовіччя, як доба в історії Європи, охоплює приблизно тисячу років і, як правило, поділяється на три періоди:
— раннє Середньовіччя (кінець V—X ст.) — зародження і становлення західноєвропейської християнської середньовічної цивілізації;
— розвинене Середньовіччя (XI — перша половина XIV ст.) — розквіт західноєвропейської християнської середньовічної цивілізації;
— пізнє Середньовіччя (друга половина XIV — кінець XV ст.) — за вдалим висловом нідерландського історика XX ст. Йоґанна Гейзінга, це «осінь Середньовіччя» або епоха пишного і прекрасного відцвітання середньовічної культури, що завершує історію середніх віків.
Навіщо ми вивчаємо епоху середньовіччя? Вона ж давно минула! Але якщо поглянути уважніше сучасність тісно пов`язана з середньовіччям. У середні віки була започаткована історія народів і держав сучасної Європи, склалася та культурнополітична і духовна спільність, яку називають «Захід». Проте на Сході в середні віки також відбувалося зміни, хоча і не такі кардинальні, як на Заході. Одна з них — виникнення арабо-мусульманської цивілізації.
У середні віки склався сучасна лічба років, виникла писемність сучасних народів Європи: на основі латинської абетки у Західній та Центральній, на основі грецької – у Південній і Східній. Та Європа, яку ми знаємо і більшість сучасних держав з`явилися саме у Середні роки. Остаточно утвердилися такі світові релігії як християнство, буддизм та іслам.
Багато традицій, законів, рис культури беруть свій початок у середньовіччі. Середні віки зберегли для нас частину спадщини стародавніх часів і самі залишили нам багату спадщину. До теперішнього часу ми розуміємо добро і зло, честь і безчестя, пристойність і непристойність так, як це розуміли люди тих часів. До тепер у містах можна побачити діючі споруди середньовіччя, у музеях неперевершені витвори майстрів, і тепер є популярними книги середньовічних авторів. Люди користуються ґудзиками, очками, ножицями, механічними годинниками, кінською упряжжю – все це було винайдено тоді. Крім того середньовічні майстри придумали сукні і штани. І цей перелік можна продовжувати. Вивчаючи минуле можна краще зрозуміти сучасність, а іноді і винайти щось нове. Не спроста існує вислів: „Все нове, це добре забуте старе”. І на останок, вивчати щось нове завжди цікаво.
Якщо історія стародавнього світу вивчає цивілізації, які розвивалися переважно у Середземноморському регіоні, то історія середніх віків вивчає народи, які заселяли Європу і Азію.
Перед вами книга, що розповідає про ці події. Прочитайте її, пориньте у світ середньовіччя і спробуйте скласти власне враження про ту епоху.
За час існування на Землі людство залишило багато “слідів” своєї діяльності. Історики старанно відшукують їх, вивчають і намагаються якнайвірогідніше відтворити життя людей у минулому. Як ви вже знаєте, вчені називають ці “сліди” життєдіяльності людини історичними джерелами.
Історичні джерела — це все створене у процесі людської діяльності, що відображає історичний розвиток і дає можливість вивчати минуле людського суспільства. Досліджуючи історичні джерела, вчені дізнаються про те, яким було життя людей у кожну історичну епоху.
Середньовіччя віддалене від наших часів меншим відтинком часу, ніж стародавня історія, тому історичних пам’яток і різноманітних історичних джерел для вивчення середньовічної епохи набагато більше. Для вивчення історії середньовіччя використовують речові джерела. До них належать залишки матеріальної культури минулого, зокрема різноманітні будівлі, знаряддя праці, меблі, зброя, одяг тощо.
Велике значення мають писемні джерела — документи, історичні твори-хроніки або інші писемні свідоцтва. Вони доповнюють те, про що можна дізнатися за речовими джерелами, і допомагають створити повнішу картину життя середньовічної людини, думки і погляди людей тієї доби.
Велике значення мають етнографічні джерела. Етнографія — історична наука про особливості життя, побут, господарство, перекази, вірування народів. Етнографічними історичними джерелами для вивчення середньовіччя є збережені до наших днів давні звичаї, вигляд житла, різноманітні технології та фольклор.
Лише поєднання інформації з усіх цих джерел дозволяє створити повну картину життя середньовічної людини та її світу.
1. На які періоди поділяють сучасні вчені історію людства? Пригадайте характерні риси відомих вам цивілізацій стародавнього світу.
2. Як виник термін “середні віки”? Які історичні межі середньовіччя?
3. Назвіть різновиди історичних джерел, за якими вивчають історію середніх віків.
4. Чи можна погодитися з висловом: “Як із джерела отримують воду, так з історичного джерела отримують знання про минуле”?
5. Як ви розумієте вислів, що історія є “наукою про людей у часі”?
6. Поміркуйте, чому саме зараз людство почало замислюватися над тим, з якою метою воно вивчає історію.
Українська