§ 22 - 23. Узагальнення за темою „Європа. Візантія. Арабський світ”
Підведемо підсумки
Візантійська імперія була прямим нащадком Східної Римської імперії. Її мешканці називали себе ромеями (римлянами). А імперію Ромейською (Римською).
Найвищого розквіту імперія досягла за правління імператора Юстиніана (VІ ст.), який намагався відновити Римську імперію в її колишніх межах.
Візантійська імперія стала центром поширення християнства у Східній Європі, де утвердилося православ’я.
За тисячу років в імперії змінилося декілька династій. Імперія переживала періоди піднесення і занепаду. Але розгром Константинополя хрестоносцями (Четвертий хрестовий похід) у 1204 р. завдав імперії страшного удару. Хоча імперія незабаром відновилася, вона вже не змогла протистояти натиску турок-османів. У 1453 р. османи захопили Константинополь і тисячолітня імперія припинила існування.
Візантійська імперія відіграла величезну роль в історичному розвитку. Вона, за образним висловом істориків стала „золотим містком” між античністю і новим часом. Візантія зберегла у темні століття раннього середньовіччя досягнення античної культури та, поєднавши їх з ідеалами християнства, передала їх сусіднім народам.
На початку VІІ ст. в Аравії з проповіддю нової релігії – ісламу – виступив Мухаммед. Вчення Мухаммеда вимагало від мусульман віри в єдиного Бога – аллаха і його пророка Мухаммеда. Священною книгою мусульман став Коран.
Завдяки новій релігії відбулося об’єднання арабських племен Аравійського півострова.
За наступників Мухаммеда – халіфах почалися завоювання арабів. За декілька десятиліть під владою арабів опинився Близький Схід, Північ Африки, Іран. До середини VІІІ ст. араби поширили свій вплив від Піренейського півострова і аж до Індії.
В результаті завоювань утворилася величезна держава – Арабський халіфат, проте вона виявилась нетривкою і розпалась на окремі володіння.
Доба Арабського халіфату збагатила світ визначними культурними досягненнями. Араби зуміли поєднати культурні досягнення завойованих народів на основі арабської мови та ісламу. Арабська культура, наукові досягнення справили величезний вплив на європейську.
Кінець VІІІ – першу половину ХІ ст. називають в історії Європи „епохою норманів”. Це була остання хвиля „Великого переселення народів”. У цей час Європа зазнала спустошливих набігів, завойовницьких походів норманів („північних людей”). На батьківщині, в Скандинавії, їх називали вікінгами, на Русі – варягами. На своїх кораблях –дракарах вони несподівано з`являлися біля прибережних міст, по річкам проникали у глиб країн, грабуючи і нищачи все на своєму шляху. З часом нормани стали закріплюватися в Європі. На півночі Франції вони заснували герцогство Нормандія, а звідтіля підкорили Південь Італії, Сицилію і Англію.
Набіги норманів прискорили формування феодального ладу, який перейняли і самі завойовники.
Корабель вікінгів. Норвегія, ІХ ст.
Важливими були географічні відкриття вікінгів. Вони відкрили і заселили Ісландію, Гренландію і досягли берегів Північної Америки.
Гренландія сьогодні
Походи норманів дали могутній поштовх утворенню держав Північної Європи. Завдяки походам посилилася влада племінних вождів – конунгів, які об`єднавши місцеві племена перетворювалися на королів нових держав. Так у VІІІ – ІХ ст. постали Данія, Норвегія і Швеція. Майже до кінця середньовіччя ці держави мало впливали на загальноєвропейські процеси, головне турбуючись про контроль над Балтійським морем.
Франція пройшла тривалий шлях посилення королівської влади і об’єднання країни. Важливими етапами на цьому шляху стали перші успіхи у боротьбі з непокірними сеньйорами Людовіка VІ Товстого, успішні війни Філіпа ІІ Августа, перетворення, здійснені Людовіком ІХ Святим, наполегливі зусилля Філіпа ІV Красивого по розширенню кордонів королівства. У результаті двохсотлітніх зусиль на початок ХІV ст. в об’єднаній Франції встановилась станова монархія – централізована держава. У якій король правив, спираючись на збори представників станів – Генеральні штати.
У 1337 р. між Францією та Англією спалахнула Столітня війна, яка ледь не перекреслила всі здобутки попередніх королів Франції. Попервах Франція терпіла поразку за поразкою, англійці вже почувалися господарями в країні. Але зростання патріотичних почуттів французького народу дали можливість Франції перемогти. Символом цього піднесення стала Жанна д`Арк. По війні французькі королі зробили останні кроки. Які завершили об`єднання і централізацію Франції.
Жанна д`Арк на коронації Карла VII
Колишня римська провінція Британія після англо-саксонських завоювань перетворилася на Англію. Проте королівства завойовників виявилися слабкими і попри героїчну боротьбу не змогли протистояти норманським завоюванням.
Нову сторінку в історії Англії відкрило її завоювання у 1066 р. нормандським герцогом Вільгельмом. Влада короля тут була сильнішою ніж де несуть на той час в Європі. Проте у 1215 р. король був змушений підписати Велику хартію вільностей, яка зобов’язала його рахуватися з інтересами підданих. Заснований англійський парламент заклав основи парламентаризму в Європі.
Поразка у Столітній війні справила величезний вплив на Англію. Вона замкнулася на своєму острові. Спалахнула громадянська війна між різними угрупованнями претендентів на престол. Ця війна увійшла в історію під назвою війна Червоної та Білої троянд (1455-1485 рр.). Вона завдала нищівного удару по старим феодальним порядкам і створила передумови для подальшого розвитку країни.
Дещо інакше склалася доля Німецького королівства. Король Оттон І 962 р. був коронований як римський імператор. Від тоді німецька королівська і римська імператорська корони стали неподільними. Так вдруге було відновлено Римську імперію, яка згодом стала називатися ще і Священною. Найвидатнішими імператори імперії походили з династії Штауфенів.
На відміну від французьких і англійських королів німецькі імператори мало турбувалися про зміцнення своєї влади в середині країни. Вся їх енергія була спрямована на боротьбу з Папами Римськими, на підкорення Італії. Зрештою така боротьба призвела до послаблення влади, втрати єдності і закріплення роздробленості („Золота булла”,1356 р.).
Італія весь період Середніх віків була роздробленою. Навпіл її переділяла держава Папи Римського Папська область. На півночі країни постала ціла низка заможних міст-держав, які боролися за свою незалежність. Деякі з них стали республіками, наймогутнішими з яких були Флоренція, Генуя, Венеція. Дві останні встановили свій повний контроль над торгівельними шляхами у Середземному морі.
Південь Італії не мав стабільності у своєму розвитку. Він був під владою Візантії, арабів, норманів, німецьких імператорів тощо.
Найбільшого піднесення цей регіон зазнав у період правління Фрідріха ІІ Штауфена. Він перетворив Сицилійське королівство у першу централізовану державу в Європі. Тут панувала віротерпимість.
У VІІ-VІІІ ст. Іспанія була завойована арабами. У Х ст. тут постав Кордовський халіфат. Мусульманська Іспанія перетворилася в найрозвиненішу частину тогочасної Європи. Звідси проникали в Європу досягнення арабської культури і науки. Проте християнське населення зазнавало утисків. Тому відразу після завоювання розпочалась боротьба проти арабського завоювання – Реконкіста (відвоювання). Вона тривала довго і з перемінним успіхом і завершилася лише 1492 р. Після вигнання арабів на Піренейському півострові постали дві християнські держави Португалія та Іспанія.
Завдання для узагальнення
· Вкажіть напрямки походів вікінгів; визначте засновані ними держави;
· Покажіть держави, що виникли в Північній Європі в Середні віки;
· Обведіть кордони Священної Римської імперії і визначте: а) основний напрям походів імператорів; б) території, що зазнали німецького „наступу на Схід”;
· Позначте міста основних подій Столітньої війни;
· Визначте території, якими володіли французькі королі до і після війни.
|
Питання для порівняння |
Арабський халіфат |
Візантійська імперія |
|
Особливості розвитку |
|
|
|
Визначні пам’ятки |
|
|
|
Основні досягнення |
|
|
|
Питання для порівняння |
Реконкіста |
Німецький „Наступ на Схід” |
|
Мета |
|
|
|
Методи досягнення |
|
|
|
Учасники |
|
|
|
Результат |
|
|
Українська