ВСТУП
У цьому році ви продовжите вивчати історію людства. У попередніх класах ви познайомилися з історією стародавнього світу та середніх віків.
У 8 класі ви будете вивчати перший період нової історії події якого відбувалися з кінця ХV до кінця ХVІІІ ст. Умовно, за тими подіями, які визначали його зміст можливо виділити в ньому дві частки. Першу називають ранньою новою добою (кінець ХV – перша половина ХVІІ ст.). У цей періол відбулися такі визначні події в історії людства: Великі географічні відкриття, Відродження, Реформації і Контрреформації. Друга частина (Друга половина ХVІІ – кінець ХVІІІ ст) прошла під знаком Просвітництва.
Великі географічні відкриття стали поштовхом до далекосяжних зрушень. Тисячі людей з європейських країн вирушили на нові землі у пошуках багатства і слави, нових територій. Так, завдяки великим географічним відкриттям західноєвропейська цивілізація вийшла за межі Європи, поширивши свій вплив на Америку, Африку та Азію, суттєво змінивши життя народів, що потрапили в межі її дій. Значно змінилося й життя самої Європи. Дедалі більше людей втягувалось у торгівлю і підприємницьку діяльність. Господарство змінило свій характер і перетворилося з натурального на товарне. Переважна більшість виробників продукції виготовляла її не для власного споживання, а для продажу.
Потреба у збільшенні виробництва змусила людину шукати джерела енергії, здатні замінити мускульну силу. Розпочалося використання різноманітних водяних і вітряних пристроїв для видобутку енергії.
Звичний поділ людей за походженням зберігався, але дедалі частіше поступався місцем іншому — за діловими якостями, за кількістю капіталу. З'явився прошарок людей, які завдяки своїм діловим якостям досягли високого становища у суспільстві. Глибшали протиріччя між людьми, котрі мали великий достаток, але не мали політичних прав, і тими, хто користувалися привілеями й політичними правами, але часто не мали грошей.
Суттєві зрушення у світогляді людей започаткувало Відродження. В цей час формувалося усвідомлення того, що людина є найвищою вартістю, має право на всебічний гармонічний розвиток і реалізацію своїх можливостей.
Католицька церква, яка була основою старого європейського суспільства, дедалі більше ставала перепоною на шляху формування Нових порядків. Рух за переосмислення ролі католицької церкви в суспільстві отримав назву Реформації. (Про зміст зрушень, які відбувалися в Європі за часів розгортання Відродження і Реформації ви дізнаєтеся коли вивчите відповідні теми).
Відчутного удару католицькій церкві завдали великі географічні відкриття, внаслідок яких було поставлено під сумнів істинність поглядів на побудову світу, поширюваних церквою. Людство вперше зрозуміло, що світ не закінчується на березі моря чи океану. За цими океанами є континенти, на яких теж живуть люди, і всі вони є представниками єдиної спільноти на планеті.
Старе суспільство, що базувалося на традиціях і звичаях, поступово руйнувалося, натомість дедалі більша кількість представників нової європейської цивілізації почала керуватися здоровим глуздом і власним розумом.
Відбувалися зміни і в державному устрої країн Європи: станову монархію заступала абсолютна. Абсолютизм став тією формою державного устрою, яка більше відповідала інтересам нових соціальних верств. Одночасно в суспільстві визрівало розуміння того, що влада має служити суспільству, захищати інтереси і права кожного його члена.
Народи дедалі глибше усвідомлювали їхню національну належність. Стало зрозумілим, що створити найкращі умови для розвитку своєї нації можна лише у власній державі.
Основними центрами формування нового суспільства стали країни Західної Європи — Італія, Англія, Нідерланди, Франція, Німеччина. Саме тут народжувалися нові ідеали й суспільно-політичні рухи, виникали абсолютистські держави, складалися ринкові відносини та з'являлися нові соціальні верстви. Старі традиційні суспільства, засновані на натуральному аграрно-ремісничому господарстві, руйнувалися.
Розвиток країн Сходу наприкінці XV—XVIII ст. відбувався інакше, ніж у Європі. Тут зберігалися традиційні аграрно-ремісничі суспільства, тому цивілізації країн Сходу вчені називають традиційними. У ті часи посилився тиск новоєвропейської цивілізації на країни Сходу. Останні, не маючи змоги витримати його, перетворилися на залежні від Заходу країни.
Отже, доба кінця XV—XVIII ст. стала для країн Заходу періодом формування і становлення новоєвропейської цивілізації, що динамічно розвивалась, а для країн Сходу — часом уповільнення темпів розвитку, збереження традиційних аграрно-ремісничих цивілізацій.
Запитання і завдання
1. Який період всесвітньої історії вивчається у 8 класі? Якими є його хронологічні межі?
2. Схарактеризуйте зміни, що відбувалися в Європі у цей період.
3. Які країни Західної Європи стали основними центрами формування нового суспільства?
4. Як розвивалося суспільство Сходу у цей період?
Українська