Тридцятилітня війна
На початку XVII ст. розгорілась перша загальноєвропейська війна. У ній брали участь більшість європейських держав. Війна тривала тридцять років - від 1618 р. до 1648 р.
Конфлікт, який поєднував політичні протиріччя з релігійними, назрівав давно. Друга половина XVI - початок XVII ст. у Німеччині пройшли під знаком Контрреформації. Католики почали тіснити протестантів. І ті й інші отримували допомогу ззовні: католиків підтримували Габсбурґи - німецький імператор та Іспанія, Річ Посполита, а також папа Римський; протестантів - Англія, Данія, Швеція, Голландія, а також католицька Франція, яка ворогувала з Іспанією. Фактично утворились дві коаліції. Тепер будь-який привід міг призвести до війни.
Таким приводом стало повстання 1618 р. у Празі проти імперської влади. Повсталі викинули з вікон габсбурзьких чиновників ("Празька ремонстрація"). У відповідь католицька армія на чолі з талановитим полководцем Тіллі рушила на повсталих і розгромила їх у битві біля Білої Гори (під Прагою). У Чехії почалося гоніння на протестантів. А Тіллі рушив проти володінь протестантських князів, захопивши Пфальц.
Одночасно іспанці тіснили голландців, захопивши важливу фортецю Бреда.
Успіхи католиків встривожили протестантських правителів Північної Європи. У війну проти Габсбурґів
у 1625 р. вступила Данія.
Розширення масштабів війни викликало фінансові проблеми, особливо в Габсбурзькій коаліції. Вихід з цих труднощів запропонував Альбрехт Валленштейн. У його особі поєднувалися безпринципний авантюрист і талановитий полководець. Його честолюбство і цинізм не мали меж. Він запропонував імператору утримувати військо за рахунок реквізицій (пограбувань) місцевого населення. Його вислів "війна повинна годувати війну" став крилатим. Уся воєнна здобич, за домовленістю з імператором, лишалася Валленштейну. За короткий термін було набрано 100-тисячну армію, яка завдала поразки данцям.
Нові успіхи католиків занепокоїли їхнього найбільшого ворога в Європі - першого міністра Франції кардинала Рішельє. Він зумів підбурити на боротьбу проти Габсбурґів шведського короля Густава ІІ Адольфа, який був видатним полководцем. Дисциплінована, з високим бойовим духом шведська армія пройшлася переможним маршем усією Німеччиною, завдавши поразки військам католиків. У битві біля Лютцена шведи змусили відступити навіть Валленштейна, але сам Густав ІІ Адольф загинув. Протестанти втратили кращого свого полководця.
Між тим позиція Валленштейна похитнулась. Імператор відмовлявся задовольнити його честолюбні прагнення - стати королем Чехії. Проти нього плелися інтриги. Сам Валленштейн став вести подвійну гру, вступивши у змову з протестантами, пропонуючи їм свої послуги. Зрештою Валленштейн був звинувачений у зраді, полишений всіма прихильниками і вбитий.
Коли вже всі учасники конфлікту були ослаблені, у 1635 р. у війну вступила Франція, яка давно намагалась захопити частину німецьких земель.
Поступово протестанти стали брати гору. Всі учасники війни були виснажені, Німеччина вкрай спустошена. Подальше продовження війни загрожувало внутрішніми проблемами її учасникам. Зрештою почалися переговори про мир. Вестфальський мир, укладений 1648 р. став віддзеркаленням нового співвідношення сил у Європі. Іспанія та Австрія втратили колишню перевагу, а Франція та Швеція посилилися. Швеція отримала володіння на півночі Німеччини і стала панувати на Балтиці. Франція відібрала в Імперії Ельзас, зміцнивши свої позиції на Рейні.
Війна між Францією та Іспанією тривала ще 11 років і закінчилася новими територіальними придбаннями для Франції.
Голландія та Швейцарія здобули незалежність.
Для Німеччини війна обернулася незліченними жертвами і руйнуваннями. Проте зміцніли Бранденбурґ і Баварія.
Головним підсумком війни стало те, що жодна з держав виявилася нездатною домогтися повного панування на континенті, і боротьба між ними у майбутньому стала можливою лише за відносне панування. Також релігійна приналежність втратила свою актуальність, на передній план вийшли державні інтереси. В Європі іспанське домінування змінилось французьким.
Українська