Міграція - з латині - переселення. Зовнішні міграції - це переміщення населення з однієї країни в іншу з зміною місця постійного проживання назавжди або на тривалий період. У зовнішніх міграціях розрізняють еміграцію (виїзд з країни в іншу) і імміграцію (в'їзд до країни громадян іншої держави). На кількість населення країни впливають зовнішні міграції: імміграції, зокрема, сприяють механічному приросту населення країни. Різниця між кількістю емігрантів та кількістю іммігрантів називається сальдо міграції. Воно може бути позитивним (у разі переважання прибулих людей) і негативним, якщо кількість залишили країну, більше, ніж кількість тих, хто в неї приїхав.
Зовнішні міграції відбувалися завжди. Вони зіграли велику роль у розвитку людства, зокрема, у формуванні національної структури населення багатьох країн (США, Канада, Австралія, країни Південної Америки і т.п.). Причини зовнішніх міграцій можуть бути економічними, політичними, релігійними, сімейно-побутовими, екологічними, природними (пов'язані з стихійними явищами - землетрусами, засухами і т.п.). Економічні чинники є головними у світових міграційних процесах. Під економічними причинами розрізняють трудові міграції (пошук роботи) і відтік розумів (пошук високооплачуваної інтелектуальної роботи вченими і людьми творчих професій).
Важливою проблемою, пов'язаною із зовнішніми міграціями, є проблема біженців. Понад 20 млн чоловік стали в останні роки вимушеними мігрантами - біженцями, внаслідок міжнародних та міжрегіональних конфліктів, громадянських війн, стихійних катаклізмів, голоду та зубожіння. Кожна країна, так або інакше, стикається з проблемами міграції, здійснюючи міграційну політику. Залежно від демографічної ситуації та запитів власних економік, національні уряди стимулюють або обмежують приплив іноземців.
Географія населення
Українська