До латиноамериканського регіону відносять Мексику, країни Центральної Америки (Центральноамериканський перешийок і Вест-Індія) і країни материка Південна Америка з прилеглими островами. Серед країни регіону є колонії США, Франції, Великої Британії та Нідерландів.
Назва Латинська Америка походить від латини, що лежить в основі романських мов: іспанської, португальської, французької, на яких розмовляє переважна більшість населення регіону.
Країни Латинської Америки, за винятком Куби, входять до групи країн, що розвиваються, але за рівнем розвитку економік більшість із них випереджає країни, що розвиваються, Африки й Азії. Проте, в рівнях розвитку окремих країн регіону існують значні відмінності. Найбільш розвинутими в регіоні є Бразилія, Мексика, Аргентина, Чилі, Венесуела і Колумбія. В їх господарстві значною є частка нових обробних галузей: машинобудування, металообробки, хімічної промисловості та нафтопереробки. Бразилія, Мексика й Аргентина відносяться до НІК. Ці країни інколи називають великою трійкою. На них припадає 2/3 промислового виробництва регіону. Найрозвинутіші країни регіону об’єднались у Меркосур (карта Міжнародні організації). У Латинській Америці на основі економічно-інтеграційного утворення Меркосур, формується четвертий за потужністю центр світової торгівлі та фінансів.
Бразилія – одна з найбільших за розміром території та найбагатших природними ресурсами країн світу. Запаси деревини Бразилії сягають третини світових. Відкрита в 1500 р. Бразилія отримала свою назву від головного на ті часи природного багатства, яке виявили португальські колонізатори на території країни. Це було сандалове дерево (pau-brasil), з якого виробляли цінну червоно-фіолетову фарбу.
Сьогодні ця країна володіє великими запасами прісної води, гідроенергоресурсами і різноманітними корисними копалинами. На відміну від більшості країн, що розвиваються, в структурі промисловості Бразилії переважають обробні галузі: чорна металургія (сьоме місце в світі за виробництвом сталі), машинобудування (особливо транспортне: літакобудування, суднобудування), а також виробництво електроніки та обчислювальної техніки. Важливим джерелом доходів країни є виробництво й експорт кави, яка стала одним із національних символів Бразилії. На країну припадає ¼ світового виробництва розчинної кави. <
Менш розвинутими в регіоні є країни Центральноамериканського перешийку і Болівія. Дрібні острови Карибського басейну спеціалізуються, в основному, на первинній переробці сільськогосподарської сировини (виробництво цукру, кави, соків, консервів), або видобутку мінеральної сировини (Ямайка) та наданні туристичних послуг.
У країнах із відсталою структурою господарства (Параґвай, Гаїті) переважають кустарні підприємства з виготовленням напівфабрикатів та виробів споживчого характеру. В Карибському басейні знаходиться Куба – країна централізовано керованої економіки. У МГПП вона спеціалізується на вирощуванні цукрової тростини, цитрусових, тютюну. Країна має значні рекреаційні ресурси.
На південноамериканському материку виділяють два субрегіони: Андський (країни гірського заходу Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія, Чилі) та Ла-Платський або Атлантичний (країни східної частини материка Аргентина, Уруґвай, Параґвай, Бразилія). Відмінності географічного положення двох субрегіонів проявляються в сільськогосподарській спеціалізації країн.
Сучасному господарству країн Латинської Америки притаманні деякі спільні риси, що історично склалися і продовжують визначати економічне обличчя регіону. Це, по-перше, багатоукладність господарства (державний сектор, кооперативні господарства, кустарні виробництва, латифундії – великі приватні земельні володіння). По-друге, вузька спеціалізація господарства: монокультурність у сільському господарстві, монопродуктовість у промисловості. По-третє, залежність від іноземного капіталу і проблема зовнішнього боргу.
КРАЇНИ АМЕРИКИ
Українська