Земельні ресурси – це землі, що використовуються або можуть бути використані в господарській діяльності людини. З 149,4 млн км² поверхні суходолу 134 млн км2 припадає на її земельний фонд. Діаграмами до карти подано структуру земельного фонду та розподіл його по різних регіонах планети.
Найбільшого техногенного навантаження зазнають сільськогосподарські угіддя та землі населених пунктів. Сільськогосподарські угіддя є найбільш продуктивними, а рілля (оброблювані землі) це частина земельного фонду, з якої людство отримує до 80% продуктів харчування. Забезпеченість ріллею по регіонах світу дуже нерівномірна. Вона залежить від природних умов і рівня сільськогосподарського освоєння території, культури господарювання. Серед регіонів світу найвищою часткою ріллі виділяється Європа. Це обумовлене найнижчою часткою непридатних для використання земель, високою культурою господарювання та в основному сприятливими кліматом і рельєфом. Із окремих країн світу найбільші площі оброблюваних земель мають США, Індія, Китай, Канада, Казахстан, Україна. Щороку площа сільськогосподарських угідь зменшується. Причинами цьому є відкритий видобуток корисних копалин, затоплення земель новостворюваними водосховищами, низька культура господарювання (і як результат – деградація земель і їх опустелювання). Під деградацією сільськогосподарських угідь вчені розуміють виснаження земель, зниження родючості і ерозію ґрунтів, їх забруднення, зниження біологічної продуктивності природних пасовищ, засолення і заболочення зрошуваних площ. У той же час, зростання кількості населення і зниження землезабезпеченості загострюють питання збільшення площі сільськогосподарських угідь та більш ефективного використання вже оброблюваних земель.
ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ
Українська