1787 року Київ на шляху до Криму відвідала Катерина II. Візит імператриці припав на кінець періоду в історії міста, який можна назвати бароковою епохою. З кінця ХVІІ століття Київ почав прикрашатися величними й ошатними спорудами у стилі бароко — такими, як собори Братського і Микільського монастирів, Велика лаврська дзвіниця, Андріївська церква. В місті діяла Києво-Могилянська академія, вихованці якої розносили просвіту по всій Російській імперії. Тисячі прочан відвідували Києво-Печерську лавру для поклоніння святим мощам. Щоправда місто, що стояло впритул до рубежу з Річчю Посполитою, не відігравало помітної ролі в економічному житті. Його населення становило 20 тисяч жителів, при цьому 3 тисячі припадало на гарнізон фортеці — однієї з найпотужніших на російських кордонах.
Київ складався з трьох відокремлених частин — Подолу, Старого Києва і Печерська. Мешканці Подолу зберігали старовинне магдебурзьке право, символом якого була велична ратуша на ринковій площі. Найзаможніші з подільських міщан займалися торгівлею та лихварництвом, гнали горілку на замовлення Церкви і козацької старшини, створювали ікони та коштовні прикраси.
Старий Київ, у порівнянні з Подолом, був заселений мало і переважно бідним людом. Над скромними хатинами тут височили бані Софійського і Михайлівського Золотоверхого монастирів, споруди яких у XVIII столітті вдяглися у барокові шати. Одразу після приєднання міста до Росії у Старому Києві спорудили потужну фортецю, проте згодом вона поступилася своїм значенням твердині на Печерську.
Печерський монастир, що здобув титул лаври, перетворився на грандіозний ансамбль у стилі бароко. Навколо Лаври замість знесеного Печерського містечка постала фортеця, збудована за наказом Петра I. Поза фортечними валами і ровами виникло Печерське передмістя. Простір між Печерськом і Старим Києвом лише починав освоюватися. Тут було збудовано Царський і Кловський палаци, призначені для прийому поважних гостей.
Київ у минулому
Українська