У 1914 році, напередодні Першої світової війни, Київ був одним із найбільших міст Російської імперії. Чисельність його населення становила 626 тисяч осіб. Головними чинниками стрімкого зростання Києва у період капіталізму були прихід до міста залізниці (1870 рік) і його перетворення на фінансовий та промисловий центр. Київська біржа вирізнялася перш за все торгівлею головним багатством Наддніпрянщини — цукром.
Колись відокремлені один від одного Поділ, Старий Київ і Печерськ злилися в єдине ціле і «обросли» новими кварталами. Ще у 1830-ті роки виникли нові частини міста — Липки та Нова Забудова. За три десятиліття, що передували Світовій війні, невпізнанно змінилася забудова центру. На зміну дерев’яним будиночкам зі садочками та городами прийшли багатоповерхові кам’яниці, що стояли впритул одна до одної. На перших поверхах цих споруд містилися крамниці та контори, решту займали квартири, які орендували люди зі середнім достатком. Найзаможніші ж кияни жили у власних особняках, зосереджених переважно в Липках. Мешканці центру стали користуватися водогоном, каналізацією, електричним освітленням, телефоном. Вулиці вкрилися бруківкою, а в 1892 році пішов перший в імперії електричний трамвай. Якщо раніше над рядовою забудовою панували церкви, то тепер місто прикрасила низка громадських будівель — навчальні заклади, театри, музеї. Втім, споруджували й нові храми, причому різних релігій — такі як Володимирський собор, костел св. Миколая, Хоральна синагога.
Визнаним центром міського життя став Хрещатик. На цій молодій вулиці зосередилися модні магазини, популярні кав’ярні, банківські контори і, нарешті, будинок міської думи — виборного органу управління. Іншим осередком влади був розташований у Липках палац генерал-губернатора — правителя трьох губерній, що утворювали Південно-Західний край.
Передмістя — Куренівка, Лук’янівка, Шулявка, Солом’янка, Деміївка, Звіринець — як і раніше, своєю забудовою мало відрізнялися від звичайних сіл. Проте значна частина їхніх мешканців тепер працювала на промислових підприємствах, які виробляли харчові продукти, машини та устаткування, будівельні матеріали. Власники великих заводів почали споруджувати для своїх робітників впорядковані селища — такі, як Чоколовка. З’явилися й інші селища — дачні (Святошин, Караваєві дачі, розташовані поза картою Пуща-Водиця і Дарниця). Сюди влітку поспішали заможні жителі центру, втомлені гамором, пилом і забрудненим повітрям — невід’ємними супутниками великого міста.
Київ у минулому
Українська