Київ торговий
Ключові питання
- Чому люди не можуть обійтися без торгівлі?
- Як пов’язані торгівля, ремесло та промисловість?
- Які є різновиди торгівлі?
- Чому Київ завжди був великим торговельним містом?
Київ завжди був містом торговим. Торгівля відігравала в його житті величезну роль. Торгівля – один з найдавніших винаходів людства. Вона дозволяє людям обмінюватись товарами і послугами, задовольняючи свої потреби. Торгівля з’єднує виробника і споживача, які можуть знаходитись на величезних відстанях один від одного. Продавали свою продукцію і купували необхідне люди здавна. Сьогодні, коли нам щось потрібно, ми просто йдемо й купуємо, навіть не замислюючись, яким чином потрапила в магазин та чи інша річ.
Завдання
Відвідай найближчий супермаркет і досліди товари лише однієї групи (наприклад кондитерську продукцію, консервовані овочі та фрукти, молочні продукти тощо). Склади перелік країн та міст України, де вироблено ці товари.
Який шлях пройшли ці продукти, перш ніж потрапити на прилавок? Хто або що забезпечило це?
Джерело 1
(а) Г.Івакін (Археолог, історик) про торгівлю Стародавнього Києва.
«Київ був великим загальноруським і міжнародним торговим центром. …Через місто проходили важливі торговельні шляхи, які з’єднували Європу з Азією, Балтійські країни з Візантією. Зручна київська гавань …знаходилась на Подолі. Звідси вирушали каравани лодій у далеку подорож до Царгорода. Тут розміщувались численні склади, торгові колонії купців з інших давньоруських міст та зарубіжних країн. Велику частину Подолу займало київське торговище, де сходились «гості» – купці з усіх кінців світу».
(б) П.Алеппський, мандрівник, середина XVII ст.
«Нам привозили мед та пиво у великих діжках… горілки багато. Хліб доставляють возами… оскільки його багато. Риба дешева, її надивовижу багато, різних сортів та видів. …Купці привозять сюди оливкову олію, мигдаль, оливки, рис, смокви, тютюн, червоний сап’ян, прянощі, персидські тканини і бавовняні тканини – у великих кількостях з турецьких земель, на відстань 40 днів шляху. Але все це дуже дорого…»
(в) О.Анісімов, києвознавець.
«Набагато пізніше (наприкінці ХІХ ст.) …Київ неофіційно називали «цукровою столицею світу». З розвитком цього виду промисловості і завдяки створенню потужної сітки залізниць, Київ щорічно здійснював мільярдні торгівельні оборудки по продажу цукру, в яких було задіяно десятки країн світу».
Поміркуємо
- з ким торгував Київ? Як змінювались торговельні шляхи?
- Чим визначалось місце Києва в міжнародній торгівлі?
- Як і чому змінювався асортимент товарів? Які з них залишались незмінними протягом століть? Чому?
Сьогодні нам важко уявити місто та наше життя без супермаркетів, великих та малих магазинів. Раніше найважливішу роль у задоволенні повсякденних потреб грали ринки.
Міські ринки часів Київської Русі мали майже таке велике значення для життя міста, як і міські укріплення. Ринки тоді звалися торгами, торжищами. Торжище – найбільш жваве місце, де люди не тільки обмінювались товарами. Саме тут оголошувались князівські розпорядження, різноманітні новини, знаходили одне-одного тогочасні робітники та роботодавці. Саме на торжищі встановлювались ціни. Найбільш відомі київські ринки часів Київської Русі – Бабин торжок та подільське Торговище.
Джерело 2
Поміркуємо
- як художник зобразив, чим торгують на ринку?
- Що ви можете сказати про покупців та продавців, хто вони?
Протягом століть торгове життя Києва зосереджувалось на Подолі. На тому самому місті, де ще за давніх часів вирувало Торжище. Найбільш вдалі для купців торги відбувались на Подолі на початку весни. Ці торги мали назву Контрактові ярмарки. Перший ярмарок було проведено 1797 року. На площі (сучасній Контрактовій), посеред Толкучого ринку, у 1828 році було зведено Контрактовий будинок, який і став центром ярмарку.
Під час ярмарку протягом місяця (з першого лютого до першого березня) всі вільні місця перетворювались на торгівельні майданчики, де можна було знайти все, що завгодно. Торгівці того часу не могли розраховувати на сучасний транспорт та зв’язок, тому саме взимку було можливо привезти найбільш товарів та й взагалі дістатися Києва, адже крім безпосередньої торгівлі на Контрактових ярмарках складалися торгівельні угоди на майбутнє – головним чином на купівлю великих партій хлібу та цукру. Такі угоди називались контрактами, що і дало назву ярмарку і було його візитною карткою. Кількість учасників рахувалася тисячами. Сюди приїздили з усієї Європи – з Австрії, Пруссії, Британії, Італії, Швейцарії, Данії, Греції. Тому Контрактові ярмарки приносили чималий доход киянам, адже всіх гостей міста необхідно було розселити, годувати та розважати.
З розвитком транспорту поступово збільшувалась тривалість Контрактових ярмарків. З кінця 19 ст. потреба у проведенні сезонного ярмарку відпала, угоди складалися протягом року, в Контрактовому домі стала працювати Торгівельна біржа. Ярмарки деякий час проводились традиційно навесні, проте колишнього розмаху вже не було.
Джерело 3
(а) Про орендував і товари в торговельних приміщеннях Контрактового будинку в 1835 р. (за Ф.Ернстом).
«Іноземець Перард з рукавичками і шкірами», тульські зброярі, польські ювеліри, німець-оптик з Петербургу, черевики з Бердичева, «бухарець Давлат Шахмаратов з хустками і шалями», київський майстер з годинниками, московська галантерея, ніжинський грек з тютюном, мануфактура з Богородська і Єльця декілька книжкових торговців, киянин Рибальський з іконами, «австрійський підданий Кон з хемічними речами», «з Угорщини Газ з вином», «чернігівської губернії містечка Почепа княгіні Варвари Рєпніної з солом’яними капелюшками».
(б) Остап Вишня, «Ярмарок», 1925 рік
«Захряс гарбами, возами, бідами, кіньми, коровами, вівцями, волами, телятами, горшками, мисками, курми, вовною, лантухами, хмелем, смушками, матерією, чобітьми, цукерками, пряниками, квасом, пивом, руською гіркою, гребінками, косами, шкірами, ременем, чавунами, прядивом, хустками, полотном, дьогтем, гасом, дранками, сорочками, спідницями, килимами, щетиною, діжками, рогами, майками, воском, медом, малясом, таранею, оселедцями, колесами, ходами, склом, яйцями, запасками, плахтами, пирогами, салом, м’ясом, ковбасою, смаженою рибою, ряднами, скринями, гвіздками, молотками, свинями, крамарями, циганами, баришниками, людьми, дітьми й сліпцями...»
(в) Контрактовий ярмарок. Фото 20-х рр.20 ст.
Поміркуємо:
- порівняйте асортимент товарів. Що змінилось, що залишилось?
- З чим був пов’язаний розквіт Конрактів? Чому вони занепали?
Наприкінці XIX ст. Київ став містом ринків, адже торгували де завгодно та чим завгодно на будь-якому вільному місці. Навіть, у путівнику – книжечці для туристів того часу йшлося про те, що вільною від торгу була тільки площа перед Софійським собором. Іноді своїм брудом та смородом, торгівельні місця дуже псували вигляд вулиць та площ. Тому міська влада опікувалась ринками та дбала про дотримання санітарних норм, а на початку XX ст. з’явився перший критий ринок (Бессарабський). Потім було збудовано і інші. Але залишались і традиційні ринки просто неба.
Джерело 4
(а) Бессарабський ринок
(б) Галицький ринок
(в) Вуличний ринок
Поміркуємо:
- порівняйте два ринки. Який краще? Чому?
- Що змушувало міську владу опікуватись ринками?
- Для чого будували криті ринки? Хто їх відвідував?
- Чому залишались і інші? Хто купував і торгував на них?
Дізнайся та розкажи.
- Яка ситуація з ринками в Києві зараз? Як міська влада опікується ринками та торгівлею?
Наприкінці XIX ст. центр торгівельного життя міста перемістився на Хрещатик. Він став головною торгівельною вулицею міста. Щоб побачити це, подивимось на те, що здавна називали двигуном торгівлі – на рекламу.
Джерело 5
Хрещатик, початок ХХ ст.
Досліди
- Прогуляйся Хрещатиком та досліди вивіски та реклами. Підрахуй кількість торгівельних установ по типах.
- Порівняйте з Хрещатиком початку ХХ ст.
- Зробіть висновок про розвиток міської торгівлі та міста взагалі. Свої висновки оформіть у вигляді повідомлення.
Вітаємо! Ви провели, мабуть, перше в своєму житті наукове дослідження! Похваліться батькам та друзям!
Міркуємо та обговорюємо
- Чому Київ завжди був великим ремісничим, промисловим та торгівельним центром? Що сприяло цьому?
Українська