Дозвілля киян
Ключові питання
- Чому розваги та свята важливі для киян?
- Як проводили і проводять дозвілля кияни?
- Чому Київ можна назвати театральним, музейним, спортивним містом?
Звичайно ж, кияни в усі часи не лише працювали, навчалися, піклувалися про
своїх близьких і рідних. Вони знаходили час і для веселощів та розваг.
У давньому Києві свята були пов'язані з сезонами праці й відпочинку. Восени, після завершення сільськогосподарських робіт, відбувалися весілля, гамірні й веселі гуляння, проходили незвичайні змагання.
Свято Масляної в Пирогово, XX ст.
З прийняттям християнства в життя киян увійшли й релігійні свята – Пасха,
Різдво, Водохреще, Трійця та інші. Дивним чином святкування їх поєднало
християнську і дохристиянську традиції. Наприклад, кожного року і в наш час
влаштовується у міських парках святкування Масляної – з обов'язковими млинцями,
веселими змаганнями, піснями, спаленням дідуха. Це не що інше, як давнє, ще дохристиянське
свято приходу весни, а круглий млинець символізує весняне сонце
.
Крім щорічних релігійних свят, у середньовічному Києві відбувалося чимало
урочистих подій, у яких брали участь ледь не всі кияни. Як загальнонародне
свято відзначали військові перемоги, здобуті руськими дружинами, родинні свята
князівської династії (весілля, іменини, народження і хрещення спадкоємця).
Майже обов'язковими елементами кожного свята були пишні бенкети, театралізовані
дійства, виступи музикантів, танці.
Танці стародавніх слов'ян. Радзивіллівський літопис,
XV ст.
Поширеним було мистецтво скоморохів – акторів, які поєднували в собі таланти театрального актора, музиканта, співака, клоуна, жонглера, акробата, дресирувальника. На бенкетах відбувалися кінні змагання, змагання зі стрільби з лука, боротьби та ін.
З часом загальноміським святом стали так звані Магдебурзькі церемонії,
присвячені магдебурзьким правам Києва. Свято міського самоврядування відзначали
пишними парадами, грою військових музикантів, військовим салютом
з пістолетів і гармат. З кінця XVII ст. у Києві був відомий день
жартів і веселих витівок – 1 квітня. Пізніше у цей день київські газети часто
розміщували на своїх сторінках повідомлення, які сприймались як цілком
вірогідні. Довірливі читачі спочатку цілковито вірили повідомленням, а потім
дивувалися зі своєї довірливості й сміялися один над одним.
У XVII ст. студенти Києво-Могилянської академії першого травня разом
з викладачами збиралися в одному з київських урочищ, де співали пісень,
читали вірші, ставили п'єси, грали в м'яч. Так вони відзначали День студента.
З давніх свят і розваг у подальшому розвиваються й виокремлюються різні види мистецтва, спорту, традиції міських і родинних свят.
У XIX ст. в Києві з'являються спеціалізовані установи – театри, цирк, різноманітні розважальні заклади, спортивні товариства.
На початку XX ст. киянин міг відвідати майже десяток театрів, включаючи оперний, послухати музику в саду Купецького зібрання, де розташовувалась естрада, чи в залі Купецького зібрання (нині – Національна філармонія), піти в один з найбільших в Європі цирків або в музей (старожитностей, мистецтв), потренуватися у спортивному гуртку чи на стадіоні. В парках і садах були каруселі, гойдалки, там можна було послухати співаків і декламаторів, військові оркестри.
|
|
|
|
Естрада «Раковина» в саду Купецького зібрання (нині Хрещатий парк), фото початку XX ст.
|
Будинок Купецького зібрання, фото кінця XIX ст.
|
А куди сьогодні можна
піти в Києві в час дозвілля? Наприклад, «у
кіно». Нині в Києві не так вже й багато кінотеатрів. Більшість з них є
частинами розважальних комплексів і оснащені найсучаснішою апаратурою.
Кінематограф з'явився порівняно недавно. Лише в 1895 р. французи брати
Люм'єр провели у Парижі перший кіносеанс. А вже через рік кияни мали можливість
ознайомитися із сенсаційним винаходом. Перші кіносеанси проводили в приміщеннях
театрів або просто великих залах. Кіномеханік зі страшним стрекотом крутив
ручку апарата і на екрані – зазвичай великому сірому полотні, зшитому ледь не з
простирадл – з’являлися живі рухомі картинки. Перші фільми показували прибуття
потягу на вокзал, виверження вулкану, якісь події з життя царів і королів тощо.
Невдовзі з'явилися фільми, у яких були задіяні актори. Драматичні сцени, які
вони розігрували, сьогодні видаються смішними – через те, що фільми були
німими, актори зображували почуття так перебільшено, що нині це сприймається як
пародія. Але публіці подобалося...
Театр Бергоньє, у якому відбувся перший у Києві кіносеанс
(нині – театр ім. Лесі Українки)
Кількість ілюзіонів (так називали тоді кінотеатри) зростала. У 1910 р. в Києві їх було понад два десятки, і більш ніж половина з них розташовувалася на Хрещатику або на прилеглих вулицях.
Сеансів у сучасному розумінні не було – фільми демонструвалися без перерви один за одним, увійти та вийти можна було в будь-який час. Показ фільмів супроводжували грою на фортепіано спеціально найняті музиканти.
Перший справжній кінотеатр у місті (на 1000 місць!) відкрили в 1912 р. Він знаходився там, де зараз будинок Київської мерії. Кінотеатр вважали найкращим у Російській імперії та й в усій Європі.
Того самого року в Києві починають знімати і своє кіно – відкрито кіностудію на Сирці.
У 30-х рр. кіно стає звуковим. Відвідування кінотеатру було серед найпоширеніших і найулюбленіших форм проведення дозвілля і лишалося таким аж до 80-х рр. XX ст. У місті діяли десятки кінотеатрів, серед них і спеціалізовані дитячі. В більшості кінотеатрів обов'язковими були дитячі кіносеанси. Потрапити на них у 70-80-х рр. можна було за зовсім смішні гроші – 10 коп. Та й дорослий квиток був цілком доступним за ціною – від З0 до 70 коп. (залежно від часу, категорії кінотеатру, кількості серій). Кіноактори були справжніми кумирами глядачів.
Багато фільмів знімалось у Києві. Наприкінці 20-х рр. було збудовано кінофабрику з найбільшим у Європі спеціалізованим павільйоном для зйомок. Тут створював свої славетні фільми О.Довженко. Його кінострічки називали серед найкращих фільмів усіх часів. Київська кіностудія носить ім'я О.Довженка. Тут працювали знані в країні та у світі кінорежисери – І.Кавалерідзе, С.Параджанов, Л.Осика, Ю.Іллєнко, І.Миколайчук, Л.Биков.
Будівництво Київської кінофабрики, 20-ті рр. XX ст.
Славився Київ на весь світ документальними й анімаційними (мультиплікаційними) фільмами, які знімали на студії «Київнаукфільм». їх кількість сягала майже 400 найменувань на рік! Цю кіностудію називали лідером світового науково-популярного кіно. Всі, мабуть, не один раз переглядали знамениту серію мультфільмів про козаків режисера В.Дахно або «Пригоди капітана Врунгеля» та «Острів скарбів» Д.Черкаського. А якщо не дивилися – подивіться обов'язково – не пожалкуєте.
У Києві кілька десятків великих і малих театрів – від відомих і солідних – Національної опери, академічних театрів ім. Івана Франка та Лесі Українки – до зовсім маленьких (як-от, театр «Колесо»).
І це не випадково – Київ завжди був містом театральним. Власне, перший театр у Російській імперії, як вважають деякі дослідники, з'явився саме в Києві. Започаткували його спудеї Києво-Могилянської академії ще у ХVІІ-ХVIII ст. І виріс театр зі шкільної драми – за європейською традицією студенти розігрували невеличкі сценки латиною. Це допомагало у вивченні мови, поетики, музики (непоганий спосіб, погодьтеся). З часом вистави влаштовували в Академії або на площі перед нею на схилах подільських гір, переважно на релігійні свята (Великдень та Різдво) і релігійно-повчального характеру.
Після заборони шкільної драми попит на видовища задовольняли мандрівні театральні трупи, пізніше – постійні, але малопрофесійні театри.
Справжній театральний бум починається у місті наприкінці XIX ст. Збудовано знаменитий Оперний театр, театр «Соловцов» (нині – театр ім. Івана Франка), Міський театр та інші – саме в цих, просякнутих театральним духом приміщеннях діють і сьогодні найзнаменитіші київські театри.
Міський театр опери, фото 1910 р.
Театр «Соловцов»
У цей самий час починає працювати і стаціонарний (постійний) український театр – Театр М.Садовського. Він розміщувався в Троїцькому народному домі (нині – Київський театр оперети).
|
|
|
|
Троїцький народний дім, фото кінця XIX ст.
|
М.Садовський
|
Відвідування театру було дорогим – до 15 крб. (це становило половину місячної платні робітника чи дрібного службовця). Український театр був більш доступним – до 4 крб. Але всюди можна було потрапити на «гальорку» за 10-30 коп. Театр став дуже популярним у місті. Провідних акторів знали всі. Відвідування театру було святом – обов'язково вдягали святковий одяг, нікому не спадало навіть на думку голосно розмовляти чи їсти під час вистави. Не випадково театр завжди порівнювали з храмом.
Театр ім. І.Франка, театр «Березіль», Оперний театр були відомими всій країні та й в усій Європі. Багато режисерів та акторів у різні часи зажили гучної слави – М.Заньковецька, Г.Юра, П.Саксаганський, Л.Курбас. Особливо уславилися оперні співаки – О.Петрусенко, 3.Гайдай, Б.Гмиря, А.Солов’яненко, Д.Гнатюк, Є.Мірошниченко та багато інших. І сьогодні глядачі заповнюють зали своїх улюблених театрів, наші співаки й актори знані в багатьох країнах світу.
У 1924 р. виставою «Мауглі» розпочав свою роботу Державний театр для
дітей – пізніше ТЮГ (Театр юного глядача). Через тридцять років він переїхав на
одну з затишних вулиць Липок (на Печерську). Там театр знаходиться і нині,
додавши до звичної назви ТЮГ – «На Липках». Як і раніше, свої 520 місць він
радо надає юним глядачам.
Любителі класичної музики можуть послухати провідних виконавців у залах
Київської національної філармонії та Київської консерваторії. Концерти
уславлених виконавців відбуваються й у палаці «Україна». Влітку, як і сто років
тому, в парку на схилах Дніпра грають струнні оркестри, влаштовуються
симфонічні концерти. На Співочому полі вже кілька років відбувається фестиваль
«Країна мрій». У програмі фестивалю народна музика різних країн світу,
ознайомлення з народними ремеслами та багато інших цікавих дійств.
Фестиваль має й дитячу програму, де діти можуть навчитися виготовляти іграшки з
глини, соломи, грати на народних музичних інструментах, виконувати народні
танці й пісні.
Співоче поле під час фестивалю «Країна мрій»
Чекають на своїх відвідувачів і затишні зали музеїв. Експозиції майже п'ятдесяти музеїв подарують вам незабутні зустрічі з історією нашої країни, міста Києва, ознайомлять з українським і світовим мистецтвом, розкажуть про життя і діяльність багатьох видатних людей.
|
Національний художній музей України |
|
Національний художній музей України |
|
|
|
|
|
Зал Музею Івана Гончара
|
Зал Музею мистецтв ім. Б. й В. Ханенків
|
Національний художній музей України
|
Вихідний день разом з батьками можна провести в Музеї народної архітектури й побуту України. Це один з найбільших у світі музеїв просто неба, де на площі 147 га розміщено понад 300 оригінальних пам'яток народної архітектури ХVІ-ХХ ст. усіх регіонів України. На його території проводяться народні календарні свята: Різдво, Водохреще, Великдень, Зелена неділя, Купала та ін. Двічі на рік проходять етнографічні ярмарки, демонструють свою майстерність ковалі, ткачі, різьбярі, гончарі.
У Музеї народної архітектури та побуту України
В останні суботу й неділю травня ви, безперечно, святкуєте разом з усіма киянами День Києва. Центром свята, що його започаткували в 1987 р., завжди є Андріївський узвіз, Печерський ландшафтний парк і Майдан незалежності. У ці дні сюди сходяться тисячі киян і гостей Києва.
Андріївський узвіз
А ще можна відвідати цирк. З давніх-давен наші предки полюбляли дивитись на виступи скоморохів – артистів-універсалів, які демонстрували дива гнучкості, сили, веселили глядачів дотепними жартами. Майже обов'язково вони водили із собою дресированих тварин – найчастіше ведмедів. Можливо, саме з мистецтва скоморохів і розпочалося мистецтво цирку.
Перший постійний цирк з'явився у Києві в 1875 р. А на початку XX ст. місто мало один з найбільших в Європі (на 2000 місць!) цирків – цирк Крутикова, який називали ще «Гіппо-Палас» (кінний палац). І розташовувався він на одній з найфешенебельніших вулиць міста – Миколаївській (нині вулиця Городецького).
|
|
|
|
Цирк Крутикова (зруйнований у 1941 р.)
|
Сучасний цирк
|
У Києві склалась особлива київська циркова школа, яка дала багато всесвітньо відомих артистів – повітряних акробатів, жонглерів, дресирувальників. З 1960 р. київський цирк переїхав у нове приміщення на площі Перемоги. Саме в ньому зараз відбуваються вистави – як українських майстрів цирку, так і численних запрошених артистів і циркових колективів.
Щоб долучитися до безмежно цікавого світу живої природи та побачити представників тваринного світу всіх континентів, не обов'язково їхати в далекі країни. Відвідайте Київський зоопарк!
Зоологічний сад у Києві в 1908 р. заснувало товариство любителів природи. Постійного місця він не мав і утримувався на приватні кошти. Якийсь час звірі перебували в Ботанічному саду університету, а одну зиму тварини провели навіть у багажному відділенні залізничного вокзалу. Але вже в 1913 р. зоопарк отримав від Міської думи велику територію на тодішній околиці міста – Шулявці, навпроти щойно збудованого Політехнічного інституту. Там він знаходиться і нині й займає площу майже 40 га. Скульптури «Леви» та «Бізон» обабіч вхідних воріт відразу вказують, що за установа тут розміщена.
У Київському зоопарку близько 4,5 тис. тварин, за якими доглядають понад 300 спеціалістів. Тут можна побачити екзотичних тварин, птахів, плазунів. У спеціально облаштованих приміщеннях ростуть тропічні рослини. Відвідувачі зоопарку завжди знаходять «дитячий» майданчик, де бавляться дитинчата різних звірів. Чудовий парк, ставок і затишні алеї зоопарку приваблюють малечу і дорослих. Чекають на любителів природи й інші парки Києва, пляжі на берегах Дніпра.
Прихильники активного відпочинку можуть обрати улюблений вид спорту не лише на природі, а й у клубах,
спортивних секціях, гуртках. З найдавніших часів сильні, спритні воїни, вправні
лучники привертали до себе увагу, викликали бажання наслідувати їх.
З часом своєрідні змагання найсильніших і найвправніших відбувалися під час ярмарків і збирали великі натовпи вболівальників. Перший справжній спортивний гурток у Києві організували в 1895 р. Там тренувалися борці, гімнасти, важкоатлети, фехтувальники та акробати. Славу цьому гуртку приніс відомий борець Іван Піддубний, який за сорок років не програв жодного змагання і покинув килим непереможеним. У перші роки XX ст. почався бурхливий розвиток спорту. Виникають гуртки любителів футболу, зимових видів спорту, гімнастики. Займатися у гуртках могли всі, хто бажав.
Першою спортивною ареною
в Києві стало так зване «Спортивне поле», влаштоване на пустищі в районі
Лук'янівки (нині вулиця Студентська) у 1912 р. Наступного року на ньому
було проведено першу в історії Російської імперії олімпіаду. На цих змаганнях
кияни виграли естафету з бігу на сто метрів, перемогли у стрибках
з жердиною і в довжину, виграли командний біг на 3 тис. м.
Уперше в Російській імперії у змаганнях взяли участь жінки. Н.Попова встановила світовий рекорд серед жінок з бігу на 100 м. Виступ жінок у вправах з граблями став окрасою відкриття олімпіади. Зацікавлення глядачів (їх було понад 10 тисяч) викликали і вправи з косами, що їх продемонстрували чоловіки, додавши національного колориту спортивному святу (див. фото).
|
|
|
|
У дні проведення олімпіади в небі Києва льотчик Петро Нестеров уперше в світі виконав надскладну фігуру, що увійшла в історію під назвою «мертва петля», або петля Нестерова.
|
|
|
|
Змагання з художньої гімнастики, 50-ті рр. XX ст.
|
Зимові спортивні ігри, початок ХХ ст.
|
Київські спортсмени з честю несли і несуть по всьому світу спортивну славу
нашого міста. Імена тренерів В. Лобановського (футбол), Ігоря Турчина (гандбол),
Альбіни та Ірини Дерюгіних (художня гімнастика) широко відомі далеко за межами
нашої країни. Як і імена їхніх вихованців – футболістів Олега Блохіна, Олексія
Михайличенка, Андрія Шевченка, гандболістки Зінаїди Турчиної, гімнастки Ганни
Безсонової. В усьому світі сьогодні знають боксерів братів Віталія і Володимира
Кличків, плавчиню Яну Клочкову і ще багатьох, багатьох інших видатних
спортсменів минулих часів і сучасних – хокеїстів, баскетболістів, гімнастів,
легкоатлетів. Знані в Європі та світі футбольний клуб «Динамо», гандбольний
«Спартак», хокейний «Сокіл», баскетбольні «Будівельник» та «Київ». Київські
спортклуби підготували сотні чемпіонів країни, Європи, Світу, Олімпійських
ігор.
Тисячі людей на стадіонах і спортивних аренах пристрасно вболівають за улюблених спортсменів. Вони заповнюють багатотисячні арени – Палац спорту, стадіон «Динамо». І учасники змагань на спортивних аренах України та країн світу своїми досягненнями уславлюють не лише свої імена, а й свою країну, місто.
Київський стадіон «Динамо» ім. В.Лобановського
Над спортивними аренами світу лунає гімн України на честь перемог наших спортсменів. А під час оголошення імен переможців до них додають: Україна. Київ.
Поміркуємо:
- Як і чому змінювались форми проведення дозвілля?
- Чому так багато спільного у проведенні дозвілля в давні часи і тепер?
Спільний проект: «Машина часу».
Батьки мають:
- пригадати, куди вони полюбляли ходити у своєму дитинстві й написати коротенькі спогади про свої дитячі враження від кіно, цирку, зоопарку тощо. (Важливо! Написані тексти не показувати дітям, доки вони не напишуть свої.)
Діти мають:
- відвідати разом з батьками той заклад, про який згадували батьки;
- описати свої враження, подібно до того, як це зробили батьки;
- порівняти описи. Наскільки схожі ваші враження зі спогадами ваших батьків?
Разом маєте:
- оформити ваші з батьками враження у вигляді статті в газету, репортажу, міні-твору, стіннівки тощо;
- організувати виставку в класі. Можна використати фото з сімейних альбомів, старі та сучасні афіші, програмки, рекламні листівки (справжні або скопійовані);
- спробувати запропонувати ваші матеріали пресі або розмістити на спеціалізованих сайтах в Інтернеті.
Українська
