§ 5. Виникнення українського козацтва та перших січей
1. Якими були основні стани українського суспільства на початку XVI ст.? 2. За картою визначте, із якими державами в середині XVI ст. межували українські землі на півдні. 3. Чи можна вважати, що українське південне прикордоння було центром протистояння християнського й мусульманського світів? Обґрунтуйте свою думку.
1. Виникнення українського козацтва. Кінець XV ст. став часом появи на історичній арені українського козацтва. Перша згадка про українських козаків у писемних джерелах датована 1489 р.
Терміни і поняття
Козацтво — із XV—XVI ст. збірна назва козаків в Україні й порубіжних державах. Слово «козак» тюркського походження, що означає «вільна людина», «страж», «конвоїр», «воїннайманець», «шукач пригод» тощо. Воно вживалося стосовно вільних людей, які населяли південноукраїнські степи. Унаслідок Національновизвольної війни українського народу середини XVIІ ст. козацтво стало привілейованим станом.
Передумови виникнення козацтва були пов’язані з історичною ситуацією на українських землях наприкінці XVI ст. У той час південно-східна межа розселення українців досягала так званого Дикого Поля — необжитих осілим населенням степів між Доном, Верхньою Окою й лівими протоками Десни та Дніпра. Це був великий масив вільних земель, що фактично не належав жодній державі. Природні умови Дикого Поля були надзвичайно сприятливі для господарської діяльності людини.
Документи розповідають
Опис природних багатств Дикого Поля Михайлом Литвином
Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкіри, а м’ясо через велику їх кількість викидають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вживають. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою зі степів до лісів, а влітку назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількості зустрічаються оселі бобрів. Птиць така дивовижна сила, що навесні хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їх виводками наповнюють курники. Вірлят зачиняють до кліток задля їх пір’я, котре чіпляють до стріл. Псів годують м’ясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами.
1. Яким є ставлення автора до того, про що він розповідає? Чому ви так вважаєте? 2. Чим приваблювало Дике Поле українців? 3. Яким видам господарювання сприяли природні багатства Дикого Поля?
Охочі міщани, бояри й селяни створювали ватаги уходників, які вирушали до Дикого Поля займатися степовими промислами (мисливством, рибальством, бджільництвом). Освоєння українською людністю цих територій майже одразу наштовхнулося на схоже явище з боку васалів Кримського ханства та Османської імперії ногайських татар, улуси (кочові стійбища) яких були розташовані в південній частині Дикого Поля. Заняття промислами в необжитих степах вимагало від уходників відваги й певних військових навиків, оскільки досить часто виникали сутички між ними та татарськими ватагами. Тому уходники об’єднувалися в загони, обирали досвідчених ватажків і відповідно озброювалися.
Численні конфлікти між уходниками й татарами загострювали стосунки між ними. У 1475 р. Кримське ханство стало васалом Османської імперії й активізувало свою боротьбу із сусідніми християнськими державами. Першими жертвами татарських погромів стали жителі півдня Київського й Брацлавського воєводств. Нечисельні гарнізони в місцевих замках не могли зупинити нападників. Місцеве населення змушене було самостійно об’єднуватися перед татарською небезпекою.
Із часом тих, хто в уходницьких ватагах вирушав до Дикого Поля, здійснював походи в степ проти татар або захищав від них власні оселі, стали називати козаками. До середини XVI ст. більшість із них козакували лише певний час, а потім поверталися до своїх основних занять.
Основними причинами виникнення українського козацтва стали процеси, пов’язані з освоєнням українцями степів Дикого Поля, і необхідність організації захисту населення Південної Київщини і Східного Поділля від набігів татар.
2. Поява перших козацьких січей. Діяльність Дмитра Вишневецького. Від кінця XV ст. татарські набіги на українські землі стали регулярними й досягали навіть Волині й Північної Київщини. Щоб утриматися в Дикому Полі, козаки-уходники стали будувати дерев’яні укріплення — «городки» й «січі». У них жили уходники й перебували загони козаків, які могли дати відсіч ворогу. Переважна більшість козацьких січей була розташована на Дніпровському Низі. Спираючись на них, козаки спочатку витіснили звідти татарські кочові стійбища, а потім поступово освоїли Великий Луг і Запорожжя.
Терміни і поняття
Дніпровський Низ — території з обох боків Дніпра, розташовані за його порогами.
Великий Луг — заплава Дніпра, що простягалася з обох його боків від о. Хортиця приблизно на 100 км й завширшки від 3 до 25 км. Загальна площа — понад мільйон десятин землі. Нині майже вся територія Великого Лугу затоплена штучним Каховським морем.
Запорожжя — землі в нижній течії Дніпра на південь від Дніпровських порогів.
У середині XVI ст. литовський уряд вирішив використати досвід козаків і розпочати на південному прикордонні будівництво фортець для відсічі татарських нападів. Проте реалізувати цю ідею через брак коштів вдалося лише князеві Дмитру Вишневецькому.
Дмитро Вишневецький
Постать в історії
Дмитро Вишневецький (1516—1563) — нащадок великого литовського князя Ольґерда, один із перших відомих в історії ватажків українського козацтва. Народився у м. Вишневці на Волині. На початку 50-х рр. XVI ст. він вже був черкаським і канівським старостою і став організовувати відсіч турецьким нападникам. У цей час під керівництвом Д. Вишневецького на о. Мала Хортиця було збудовано замок«городок», який вважається передтечею Запорозької Січі. Поява козацької фортеці в татарських володіннях стала неприємною несподіванкою для кримського хана. Закріпившись на Малій Хортиці, біля найважливішої переправи через Дніпро, князь взяв під захист козаківуходників на Великому Лузі й став здійснювати сміливі рейди проти татарських і турецьких фортець у пониззі Дніпра й Південного Бугу. 29 червня 1556 р. Вишневецький із загоном у 600 кіннотників і командою на 18 чайках узяв приступом Очаків, а восени того ж року фортецю Ісламкермень. Захоплені у ворога гармати князь установив у Хортицькому замку.
На початку 1557 р. Хортицький замок витримав 24-денну облогу кримського хана. Проте восени цього ж року об’єднані турецько-татарські сили примусили князя залишити о. Мала Хортиця.
На початку 1563 р. під час походу до Молдавії Вишневецький потрапив у полон і був відправлений до Стамбула. Героїзм та мученицька смерть князя уславлені в народній думі «Про козака Байду».
Острів Хортиця
3. Життя та побут козаків. У першій половині XVI ст. в соціальній структурі населення України поступово збільшувалася кількість козацтва, яке перетворювалося на окремий міжстановий прошарок. Козакування як побутове явище ставало звичним для українського суспільства XVI ст. Із південноукраїнських замків і сіл рушали до степу ватаги за здобиччю. Спочатку «ходити в козацтво» означало, насамперед, рушати на Дніпровський Низ («на низ») за здобиччю. Пізніше, коли козацтво стало перш за все протидіяти в українському прикордонні набігам татарів, «козацьким хлібом» стали називати воєнну службу. Звичні до військової справи козаки також наймалися на воєнну службу до іноземних володарів.
Умови життя козаківуходників, які склалися в степах Дикого Поля, були суворими й простими, вимагали фізичної витривалості, здатності витримувати холод і спеку, нестатки воєнного життя. Козаки жили в саморобних куренях, сплетених з очерету і вкритих кінськими шкурами. Одяг простих козаків був із домотканого сукна й полотна. Із нього шили широкі шаровари, сорочку, поверх яких одягалися широкополі кобеняки та киреї, що підперізувалися поясом. Взуттям слугували чоботи, а головним убором — шапка.
Козацька їжа була невибагливою, але поживною. Вони готували саламаху, тетерю, щербу — варені страви з пшона, житнього борошна й риби, вживали в їжу смажену дичину і в’ялену рибу. Козацьке життя було дуже насиченим, адже все вони робили своїми руками. Заняття різноманітними промислами поєднувалися з воєнною службою, лагодженням зброї і спорядження, приготуванням їжі, запасів для походів. Проте в короткі хвилини дозвілля козаки любили заспівати пісню, послухати гру на кобзі або затанцювати.
По завершенні воєнних походів козацькі загони поверталися з Дніпровського Низу на відпочинок додому. Незважаючи на те, що козаки захищали прикордоння від татарських нападів, литовська й польська влада часто не схвалювала їхніх дій. Нападаючи на володіння турецького султана й кримського хана, козаки створювали чимало проблем великому князю литовському й польському королю. Тому на старост південних пристепових районів Київського і Брацлавського воєводств покладалися обов’язки контролювати козаків, щоб не допускати їх збору й самостійних походів проти татар.
Документи розповідають
Із листа кримського хана СагібГірея до польського короля Сиґізмунда І (початок 40-х рр. XVI ст.)
...Приходять козаки черкаські й канівські, стають на Дніпрі над нашими улусами й чинять шкоду нашим людям. Я багато разів повідомляв вам про цих козаків, щоб їх заспокоїли, але ваша милість не послухала. Якщо бажаєте зберегти з нами приязнь, пришліть до нас тих, хто робив шкоду, інакше не ображайтеся на нас, і ми не хочемо зламати наші братські стосунки й присягу, але на ті замки — Черкаси й Канів — направимо наше військо.
Як козацькі походи ускладнювали стосунки між польським королем і кримським ханом?
Висновки
— Від кінця XV ст. в історичних свідченнях з’являються відомості про появу козацтва на територіях південноукраїнського степу. В умовах прикордоння формується своєрідний тип козака — людини, характерною рисою якої було поєднання в одній особі воїна і трудівника.
— Значення діяльності Д. Вишневецького для становлення козацтва полягає в тому, що він, на відміну від інших старост південноукраїнських міст, уперше розгорнув діяльність на Запорожжі.
— Формування своєрідного життя й побуту козаків сприяло поступовому його перетворенню з міжстанового прошарку на окремий стан українського суспільства, що виник у 70—80-х рр. XVI ст.
Запитання і завдання
1. Яким роком датується перша писемна згадка про українських козаків? 2. Що таке Дике Поле? 3. Якими були причини виникнення українського козацтва? 4. Що таке Великий Луг? 5. На якому острові заснував свій замок«городок» Д. Вишневецький? 6. Коли Д. Вишневецький узяв приступом фортецю Очаків? 7. Коли козацтво стало окремим станом українського суспільства?
8. Якими були передумови й причини виникнення українського козацтва? 9. Які факти підтверджують, що в першій половині XVI ст. українське козацтво було міжстановим соціальним прошарком? 10. Розкажіть про появу перших козацьких січей. 11. Схарактеризуйте діяльність Д. Вишневецького. 12. Якими були особливості життя й побуту козаків?
13. Відомий український історик І. Крип’якевич писав про українське козацтво, що «у степах виробився оригінальний тип господарки, а в його обороні нова воєнна організація; знов під впливом сеї господарки і у війні зі степовими ордами повстала нова козацька суспільність, зі своїм окремим побутом і окремим світоглядом». Чи поділяєте ви наведену думку? Наведіть факти, які її підтверджують або спростовують.
Українська