По завершенні громадянської війни комуністичний режим остаточно встановився на території Росії, яка включала багато автономних національних утворень. Видимість незалежності зберігали Білорусь, Україна, Закавказька федерація та середньоазійські Хорезмська та Бухарська республіки, які виникли на місці узбецьких ханств попереднього періоду. В усіх цих державних утвореннях при владі стояло комуністичне керівництво, всі вони були пов’язані з Росією політичною системою, єдиним народногосподарським комплексом і об’єднані в єдиний військово-політичний союз. Поставало питання про об’єднання цих республік в єдину з Росією державу. Спочатку було запропоновано включити означені республіки до складу Росії на правах автономій, але, за пропозицією Леніна, згодом зупинилися на федерації рівноправних радянських соціалістичних республік: Росії, Білорусі, України та федерації Закавказьких республік. Хорезмська і Бухарська народні радянські республіки залишились у договірних стосунках безпосередньо з Росією. Утворення нової держави – Союзу Радянських Соціалістичних Республік – було проголошено 30 грудня 1922 р. в Москві на І Всесоюзному з’їзді Рад. Першу Конституцію СРСР прийняли у 1924 р.
Впродовж 1924-1936 рр. багато російських автономій набули статусу союзних республік (Казахська РСР, Киргизька РСР, Туркменська РСР). Закавказька Федерація розділилася на Грузинську РСР, Вірменську РСР і Азербайджанську РСР. На місці Хорезмської та Бухарської республік утворили Узбецьку і Таджицьку РСР. Таким чином до початку Другої світової війни Радянський Союз складався з 11 радянських соціалістичних республік.
Українська