§ 30 - 31. Узагальнення за темами „Слов’яни та їх сусіди”, „Індія. Китай”
Підведемо підсумки
У результаті Великого розселення слов’ян (VІ-VІІ ст.) вони опанували великі простори Центральної, Південно-Східної і східної Європи. Як і в германських племен у слов’ян теж відбувався процес державотворення. Першою державою вважається князівство Само (VІІ ст.).Зрештою постала Великоморавська держава, після розпаду якої утворилася Чехія. Південні слов’яни разом з кочовими булгарами заснували Болгарію. На теренах східних слов’ян постала Київська Русь. Близько 1000 р. утворилась Польська держава. У цей же час кочові племена угрів, що осіли в Паннонії, заснували Угорщину.
Великий вплив на долю держав Центральної і Східної Європи справило суперництво між Римом і Константинополем за релігійний вплив на нові держави. Значну роль у християнізації слов’ян відіграли два греки брати-проповідники Кирило і Мефодій. Саме вони створили слов’янську азбуку і переклали Біблію слов’янською мовою. Зрештою Папи Римські поширили свій вплив на Чехію, Польщу, Угорщину.
Нові європейські держави пройшли складний історичний шлях розвитку, переживаючи періоди піднесення і занепаду. Неодноразово їх намагалися підкорити завойовники.
Чехія потрапила до складу Священної Римської імперії, проте зберегла свою самостійність. І навіть на певний час стала її найрозвинутішою частиною. Але засилля католицької церкви і німців призвело до вибуху могутнього релігійного національно-визвольного руху – гуситські війни (1419-1434 рр.).
Польська держава, що постала наприкінці Х ст. вже в 1139 р. вступила в період феодальної роздробленості, що тривав майже два століття. Цей період співпав з часом німецького „наступу на Схід” і монгольської навали. Полякам довелося докласти чимало зусиль щоб не втратити свою незалежність.
Лише за правління Владислава Локетка і Казимира ІІІ Великого вдалося відновити королівстку владу і єдність країни.
Могутність сусідів спонукала Польщу до пошуку союзників. Таким союзником стало Велике князівство Литовське, що виникло в середині ХІІІ ст. і на 1362 р. включила у свої володіння більшу частину земель колишньої Київської Русі. У 1385 р. між двома країнами було укладено Кревську унію. Завдяки об’єднанню сил їм вдалося покласти край німецькому „наступу на Схід”. У 1410 р. біля Грюнвальда було розгромлено війська Тевтонського ордену, який згодом став васалом Польщі.
Наприкінці ІХ ст. кочові племена угрів „знайшли нову батьківщину” в Паннонії. До 955 р. вони здійснювали стрімкі грабіжницькі походи у Західну Європу. Але потерпівши поразку битві на річці Лех, вони переходять до осілого життя. Також угорці приймають з Риму християнство. Князь Іштван І за успіхи у християнізації був коронований, а згодом проголошений церквою святим. У подальшому долю Угорщини визначали боротьба між королем і знаттю, війни з сусідніми державами, монголо-татарська навала. У ХІV-ХV ст. Угорщина переживала період найбільшого піднесення і розквіту. Угорські королі намагалися перетворити країну у могутню Дунайську імперію. Але край цьому поклали турки, які у 1526 р. підкорили країну.
Кочові племена булгар, що переселилися у VІІ ст. на Балканський півострів змішалися з місцевими слов’янськими племенами. На початку ІХ ст. постало Перше Болгарське царство. Головним суперником болгар стала Візантійська імперія. Їх запекла боротьба завершилася підкоренням Болгарії Візантією в 1018 р.
Проте болгари зуміли відродити свою державу в 1185 р. Друге Болгарське царство загинуло у боротьби з турецькою навалою наприкінці ХІV ст.
У ІХ ст. на Сході Європи виникла держава Київська Русь. Фактично вона розпалася на окремі князівства на початку ХІІ ст., які зберігали династичну єдність. Монгольська навала остаточно визначила різність історичної долі князівств. Частина з них потрапили до склади Литви та Польщі, частина зберегла незалежність, решту опинились під монголо-татарським ігом.
Попри монгольське панування московські князі розгорнули боротьбу за об’єднання земель Північно-східної Русі під своєю владою. Не гребуючи будь-якими засобами вони домоглися свого. Це викликало занепокоєння у татар. Зрештою сторони вирішили з’ясувати стосунки на полі бою. Куликовська битва 1380 р. відкрила шлях до скинення ярма. Це сталося 1480 р. за правління Івана ІІІ. Він провів цілу низку реформ, які в основному завершили консолідацію земель Північно-Східної Русі в єдину Московську державу, зміцнив владу великого князя, який став іменуватися государем. На карті Європи постала нова централізована держава, що повела боротьбу за панування у Східній Європі.
Після падіння Константинополя Московська держава залишилася єдиною православною країною. Це дало привод Москві проголосити себе «третім Римом» і правонаступником Візантії.
Наприкінці ХІ ст. в Анатолію проникли турки-сельджуки (тюркські кочові племена, що прийшли з Середньої Азії), які відтіснили візантійців на захід і створили там свою державу – Румський султанат. Вся подальша їх історія пройшла в постійних війнах проти сусідів: візантійців, арабів, персів та ін. Вони відіграли вирішальну роль у розгромі держав хрестоносців у Палестині. Постійні війни, внутрішні негаразди підірвали міць сельджуків.
У XIII ст. в Малу Азію переселилася значна кількість кочових тюрків (етнічно близьких сельджукам), які втікали від монгольської навали. Ці племена розселилися на сельджуцько-візантійському прикордонні. Із занепадом держави сельджуків еміри здобули незалежність. Найбільше серед емірів поталанило Османові.
Він розширив кордони своїх володінь, об’єднав під своєю владою інші тюркські племена, які стали називатися турками-османами.
Згодом еміри Османської держави прийняли титул султана.
Коли на західному кінці Малої Азії зростала і могутнішала Османська держава, її сусіди перебували у занепаді. Це дало змогу туркам приступити до завоювань. За короткий проміжок часу вони підкорили Балкани і Малу Азію. У 1453 р. під їх ударами пав Константинополь. В результаті на карті світу постала нова Османська імперія, яка продовжила свої завоювання і в наступні століття, розкинувши свої володіння в Європі, Азії та Північній Африці.
На відміну від Європи, чітку межу переходу країн Сходу (Китай, Індія та інші) від епохи стародавнього світу до Середньовіччя провести майже неможливо. У них не було таких величезних змін, як в Європі. Країни Сходу розвивалися, як і в попередні століття, у своїх традиційних межах.
В Індії, як і раніше, безліч дрібних держав воювали між собою, тоді як засади життя основної маси населення лишалися непорушними завдяки існування кастової системи.
Єдиною серйозною зміною стало поширення ісламу на півночі Індостану. Але домінуючими релігіями індії продовжували залишатися індуїзм і буддизм.
Найбільш помітною державою Індії у Середні віки був Делійський султанат (1206-1526 р.) зі столицею в Делі. Але і він виявився нетривким утворенням.
У Китаї в Середні віки остаточно утвердилася імперія форма правління і державного устрою. За тисячу років у Китаї змінилося декілька династій імператорів. Наймогутнішим Китай був за династії Тан (618-907 рр.).
У продовж середньовіччя у Китаю не складалися відносини з кочовиками, що мешкали на його північних кордонах. На початку ХІІІ ст. Китай потрапив під владу монголів, і лише в 1368 р. йому вдалося звільнитися від їхнього панування.
Індійська і китайська цивілізації створили оригінальну і багату культуру, яка стала справжньою скарбницею для культур різних народів. Більшість винаходів, що були зроблені у Середні віки були зроблені на Сході. Європейці більшості їх лише запозичували або творче переробляли.
Завдання для узагальнення
· Вкажіть напрямки походів монголів; визначте держави, що були ними загарбані;
· Покажіть держави, що виникли у Східній Європі в Середні віки;
· Визначте місця визначних битв: що визначила долю Візантійської імперії; зупинили просування німецьких хрестоносців на Схід; в якій було завдано Тевтонському ордену; що сприяла поваленню монголо-татарського ярма з Московської держави;
· Обведіть межі Володимиро-Суздальського князівства, Новгородської землі, Московської держави, імперії Гуптів, Делійського султанату, імперії монголів, китайських держав (Імперій Суй, Тан, Юань, Мін).
Українська