Сільське господарство – друга (після промисловості) за обсягом виробленої продукції галузь у світовій економіці. Воно відіграє вирішальну роль у забезпеченні населення продуктами харчування і окремих галузей промисловості сировиною.
Сільське господарство має всеохоплюючий характер, використовуються земельні ресурси (сільськогосподарські угіддя), а також поверхневі і підземні води для штучного зрошення та водопостачання для потреб тваринництва. Значний вплив на розвиток сільського господарства і його спеціалізацію мають природно-кліматичні умови (агрокліматичні ресурси), рельєф і родючість ґрунтів.
Результатом сільськогосподарської спеціалізації є зосередження сільськогосподарських підприємств однієї галузі на певній території. Об’єктивними передумовами формування спеціалізації є сприятливі природні умови для розвитку певної галузі сільського господарства, традиційні трудові навички населення даної території, а також наявність ринків продовольства та сировини. Спеціалізація створює умови для інтенсифікації сільськогосподарського виробництва - підвищення продуктивності праці шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
У сільському господарстві виділяються дві основні галузі: рослинництво (землеробство) та тваринництво. Інші галузі (рибальство, бджільництво, шовківництво) відіграють значно меншу роль.
Провідною галуззю в більшості країн, що розвиваються, є рослинництво. Лише у деяких із них переважає тваринництво. Так, у країнах Північної Африки та Південно-Західної Азії через бідність ґрунтів та посушливість клімату рослинництво майже не розвивається, а з галузей тваринництва розвиненими є вівчарство і верблюдярство.
У високорозвинутих країнах головним є тваринництво, яке дає більшу частину продукції сільського господарства і забезпечує населення основною частиною білкової їжі (м’ясо, молоко, яйця).
Доповненням до даної карти є карти Зернові культури, Технічні культури, Тваринництво і карта Біологічні ресурси, яка дає інформацію про осередки походження культурних рослин.