До Великого переселення народів племена германців не мали власних держав. Їх виникнення стало результатом як внутрішнього розвитку германського суспільства, так і пристосування до абсолютно інших умов життя на захоплених землях Західної Римської імперії. Держави, створені германцями, називають варварськими королівствами.
Першу варварську державу – Тулузьке королівство – утворили у 418 р. вестґоти за згодою імператора Гонорія. Королівство було фактично самостійним, а його столицею стало місто Тулуза. Пізніше вестґоти захопили весь Піренейський півострів.
Приблизно в той самий час витіснені з Галлії вандали переправилися до Північної Африки і заснували там своє королівство зі столицею у Карфагені. Енергійний вождь вандалів Гейзеріх збудував великий флот і з його допомогою підкорив усе північноафриканське узбережжя й острови.
У басейні річки Рони в середині V ст. виникло Бурґундське королівство зі столицею в Ліоні. Невелике за розмірами, воно мало значний вплив на життя Західної Римської імперії, оскільки порушило її зв’язок із Північною Галлією. У 476 р., усунувши від влади останнього римського імператора Ромула Августула, в Італії заснував своє королівство германський вождь Одоакр. Проте його держава була слабкою. У 493 р. вождь остґотів Теодоріх проголосив себе “королем ґотів та італіків”, убив Одоакра й заснував Остґотське королівство. Теодоріх Великий (493–526 рр.) вважається найвизначнішим з-поміж германських вождів того часу. За його правління у втомленій від війн Італії на 30 років установився спокій. Теодоріх намагався примирити римлян і германців, оскільки розумів, що вельми нечисленні остґоти зможуть утримати владу над усією Італією лише якщо досягнуть згоди із підкореним римським населенням. Проте незважаючи на зусилля Теодоріха, панування остґотів в Італії було нетривалим: незабаром після його смерті Апеннінський півострів завоювали спочатку візантійці, а пізніше – германське плем’я ланґобардів.
Українська