Аравійський півострів, який за площею дорівнює чверті Європи, але за природними умовами є суцільною пустелею, з давніх часів заселяли племена кочовиків-арабів. Раніше мало кому відомі, у VII ст. вони примусили заговорити про себе в Азії та Європі.
Об’єднання арабів і створення ними власної держави було пов’язано з виникненням нової релігії, відомої під назвою “іслам” (у перекладі з арабської – “покірність”). Засновником ісламу став мешканець аравійського міста Мекки Мухаммад (бл. 570–632). У Європі його називали Магометом. У своєму житті Мухаммад багато часу приділяв релігійним роздумам і пошукам. У 610 р. він розпочав пророкувати, стверджуючи, що отримав положення нової віри від єдиного Бога – Аллаха. Учні і послідовники пророка записували його слова. Після смерті Мухаммада всі ці записи було зібрано в одну книгу – Коран (у перекладі з арабської – “читання”). Боротьба за поширення нової віри тривала до 630 р., коли більшість арабських племен визнала владу Мухаммада і прийняла іслам.
Після смерті пророка владу у створеній ним державі успадкували халіфи – заступники пророка. Виник Арабський халіфат. Халіфи закликали арабів рушати в похід за поширення ісламу серед “невірних”. Світ ісламу перейшов у наступ: розпочалася доба арабських завоювань. Спочатку араби завдали удару по багатих східних провінціях Візантії. Вони захопили Сирію, Палестину і Єгипет, а пізніше – усе середземноморське узбережжя Африки. Одночасно було підкорено Іран. У 711–714 рр. араби завоювали майже всю Іспанію, подолали Піренейські гори і лише в 732 р. їхнє подальше просування в Європу було зупинено франками в битві під Пуатьє. На сході вони досягли Інду, захопили Середню Азію і в 751 р. на Таласі завдали поразки великій китайській армії. Далі вони не пішли.
У середині VIII ст. арабські завоювання в основному завершилися. Колишні кочовики стали володарями найбільшої держави світу.
Українська